Степан Хмара помер у віці 86 років. Трагічну звістку повідомила дружина дисидента й Героя України Роксолана.
РБК-Україна (проект Styler) розповідає, що українцям варто знати про цю видатну постать.
При підготовці матеріалу було використано такі джерела: сторінка Степана Хмари у Facebook, Wikipedia.
Що відомо про смерть Героя України
Про смерть Степана Хмари повідомила його дружина Роксолана.
“Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все”, – написала вона у Facebook.
Жінка додала, що його рідні та близькі “робили все, що могли та навіть більше”.
“Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї”, – наголосила дружина дисидента.
Вона оприлюднила також одну зі світлин свого чоловіка.
Помер Степан Хмара – дисидент і Герой України
Варто зазначити, що останнім часом Хмара тяжко хворів і проходив лікування як в Україні, так і за кордоном.
Водночас сам чоловік налаштований був по-бойовому. Ще 15 лютого він писав у своєму Facebook, що перебуває в лікарні, інтенсивно лікується і думає прожити ще немало.
Життя й досягнення Степана Хмари
Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 у селі Боб’ятин Львівської області. Вищу освіту здобув у 1964 році, закінчивши Львівський державний медичний інститут, де навчався на лікаря-стоматолога.
Працюючи за фахом у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області чоловік брав активну участь у дисидентському русі – розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу, вперше в Україні переклав працю Сахарова “Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес”, підпільно видавав “Український вісник” тощо.
У 1975 році Хмару вперше спробували арештувати, але тоді справу закрили через відсутність доказів.
Однак у 1980 році його таки арештували та засудили до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за статтею “антирадянська агітація та пропаганда”.
Вийшовши на волю у 1987 році він активно долучився до відтворення української Гельсінкської групи, був учасником руху легалізації Української греко-католицької церкви та національного руху.
Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної Ради України. Того ж року він разом із Левом Лук’яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію.
Восени 1990 року долучився до Революції на граніті – голодував разом зі студентами на Майдані в Києві.
Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та IV скликань. З грудня 2001 року був заступником голови партії “Батьківщина”, з якої вийшов навесні 2005 році через конфлікт щодо політики партії у парламенті.
У 2006 році Степану Хмарі було присвоєно звання Героя України із врученням Ордена Держави “За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії”.
Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, підтримував моральний дух українців після початку війни та повномасштабного вторгнення РФ.