Подаємо мовою оригіналу:
Тетяна Череп-Пероганич
Щойно розповіли мені історію, яка сталася вранці з однією бабусею, що мешкає неподалік Києва в селі попід лісом.
Із сусідів поруч майже нікого. Або такі ж літні люди, як вона.
Так от, вийшла та з двома ціпочками з двору, винести сміття у визначене для цього місце, спіткнулася й впала.
Сама не підніметься, на допомогу кликала, та хто ж почує.
Лежала в сльозах так певний час. Тіло почав сковувати холод. Проїхало поруч дорогою два лісовози, ще якась невеличка машина і ніхто не спинився.
Хоча не побачити людину, яка махає ціпком і просить про допомогу, було неможливо.
Спинилося четверте авто. Вийшло з нього двоє військових.
Підняли бабусю, посадили на лавку, аби та перестала плакати і прийшла в себе, дали солодкого гостинця, підбадьорили.
Висновків не буде. Просто ділюся почутим. Нас захищають найкращі – і на війні, і в тилу.