Під Львовом виявили стародавній меч, якому понад 1,5 тисячі років. Зброю знайшли працівники “Рятівної археологічної служби” біля села Малі Підліски під час досліджень на місці майбутньої Північної об’їзної дороги Львова.
Про це 27 квітня передали на Facebook-сторінці Служби автомобільних доріг у Львівській області.
Археологи з’ясували, що це давньогерманський меч-гладіус Пшеворської культури. Зброя зігнута, пролежала в землі 15 століть, і звичайно ж за такий тривалий період піддалося дії корозії. Однак, як звернув увагу молодший науковий співробітник “Рятівної археологічної служби” Олександр Сілаєв, насправді це дуже цікава і прекрасна річ.
“Такі скручені деформовані мечі пов’язують з культурою Пшеворською. Чому саме скручені мечі? Археологи можуть тільки здогадуватися. Це пов’язано з уявленнями та віруваннями цих людей. Коваль скрутив меч кілька разів. Незважаючи на корозію, він зберігся, хоча пролежав у землі добрих 1500 років”, – розповів археолог про унікальний артефакт.
Вчений зазначив, що мечі-гладіуси мали особливість – досить довгий хвостовик.
“Це рукоять меча. Вона дуже довга, що є характеристикою піхотного меча. Такі не користувався вершник. Гладіусом називали взагалі піхотний меч, тобто меч, який використовував піший воїн”, – пояснив він.
Пшеворська археологічна культура визначає залізну епоху на території Польщі та Західної України. Тривала приблизно 600 років – з 200 до н.е. до 400 вже н.е. Ареал культури охоплює центральну та Південну Польщу, Східну Словаччину, Західну Україну (верхня Тиса на Закарпатті та Мармарощині та Верхній Дністер на Галичині).
Воїнів ховали зі зброєю: ритуально зігнутими мечами, списами, шпори, умбонами щитів.
Римські записи називають жителів території пшеворської культури лугіями. Більшість носіїв Пшеворської культури були венедами. На заході, в межах Одри переважав німецький елемент (Вандали та Бургунди).
Взагалі гладіусом називається римський короткий меч. Імовірно, клинок був ними запозичений і вдосконалений у древніх жителів Піренейського півострова. У різні часи на озброєнні римлян були мечі-гладіуси чотирьох основних типів (їх відрізняють довжина клинка, форма, час і географічні умови застосування):
іспанський клинок,
майнц,
фулхем,
гладіус помпейський.
Майнц (названий так на честь німецького міста Майнц, де були виявлені зразки зброї) стояв на озброєнні легіонерів при підкоренні Європи – цей тип вже несе в собі риси німецької холодної зброї, якою озброювалися варварські племена на верхньому Рейні. Застосовувалася зброя в пізній період, на рубежі тисячоліть, аж до 3 століття н.е.