Це друга, щаслива частина історії про Марʼяну, яка понад тиждень провела в дорозі, рятуючись з Маріуполя.
Напередодні журналісти «Вечірнього Києва» розповідали про 22-річну Марʼяну, яка пішки рятувалась зі зруйнованого та палаючого Маріуполя.
На той момент дівчина 12 днів провела у дорозі: десь не зупиняючись йшла, а десь в надії кілька днів проводила у селах, чекаючи на автобус. Втім щойно хрещена мати дівчини — Ганна Гричух повідомила, що Марʼяна все ж таки дочекалася на транспорт з села Дмитрівка та 1 квітня вночі приїхала до Запоріжжя.
«Мар’янка вчора вночі приїхала автобусом до Запоріжжя, а сьогодні її хлопець забрав до себе, і вони разом. У понеділок поїдуть до нас, у Тернопіль. Щиро дякую Богові й всім, хто молився за неї, молитва творить чудо!», — розповідає редакції «Вечірнього Києва» Ганна Гричух.
Жінка кожного дня молиться, аби її похресниця змогла витримати це нелегке випробовування та врешті дістатися до Запоріжжя.
ДВА ТИЖНІ ГОЛОДНОГО ЖИТТЯ У ПІДВАЛІ ТА ОМРІЯНА ЕВАКУАЦІЯ
24 лютого 2022 року Марʼяна та її хлопець, як і всі українці, спросоння зустріли війну. Тоді кожен намагався нашвидкуруч зібрати речі та думати, куди їхати далі, де рятуватися.
«Коли почалося це пекло ця війна ми їй казали, щоб вони втікали звідти, але вони думали що «якось мине», — схвильовано розповідає «Вечірньому Києву» хрещена мати Марʼяни — Ганна Гричух.
З похресницею жінка востаннє говорила 1 березня. Потім пара на тривалий час пропала. Втім через два тижні Марʼяна знов була «активна» в мережі. Щастя рідних не було межі, вони знали, принаймні, головне — дівчина жива. Втім згодом зʼясувалась, що з телефона у соцмережах сидів її хлопець, і аж ніяк не Марʼяна.
«Ми питаємося, де Мар’яна і чому її телефон в нього. Тоді він розповів, що два тижні, коли до них не могли додзвонитись, вони голодні сиділи у холодних сирих підвалах. Як одного дня, 15 березня, одна з родин вирішила евакуюватися на власній машині, і запропонували парі одне місце», — каже Ганна Гричух.
Хлопець не обмірковуючи посадив Марʼяну в автівку. Дав у руки сумку з паспортом та телефоном. Проте у паніці дівчина кинула свій телефон та паспорт у сумку хлопця. Коханий дівчини повинен був пізніше іншою машиною евакуювався до Запоріжжя, де пара і планувала зустрітися.
ОБСТРІЛЯНИЙ БУДИНОК ТА ВТЕЧА ПІШКИ
Перед блокпостом водій машини, який віз Марʼяну, запитав, чи є в неї паспорт. Дівчина кивнула головою, але про всяк випадок перевірила наявність документів. І їх не було.
Тоді водій наказав виходити з машини, адже через неї їх на блокпосту розвернули б назад до пекельного Маріуполя.
Дівчина не стала сперечатись. Вона розуміла, що не має жодного права підставити людей, які мріють виїхати з міста.
Відтак Марʼяна, яка майже доїхала до Запоріжжя, вимушена була йти пішки назад до Маріуполя, аби там чекати, що хлопець приїде за нею з її документами. Але нікого не було.
Спочатку дівчина під обстрілами ховалася з сусідами в підвалах. А через декілька днів, 21 березня, їх будинок обстріляли. Марʼяна дивом врятувалася. Проте більше сидіти в мертвому місті не було ані сил, ані віри. І разом із сусідами дівчина вирішила знову дістатися до Запоріжжя. І цього разу це було можливо тільки пішки.
40 КІЛОМЕТРІВ ПОЗАДУ ТА НАДІЯ НА ТРАНСПОРТ
З Маріуполя вони 20 км тікали полем. Звідти добралися до села Мелекіно, де був зв’язок. Марʼяна зателефонувала хрещеній Ганні Гричух, і не стримуючи сліз сказала, що вона йде до Запоріжжя.
На наступний день вони дійшли до Бердянська, де нерегулярно, але ходять автобуси. Тоді вдача була не на їх стороні, і Марʼяна з сусідами вимушені були чекати ще чотири дні.
На пʼятий день вони знову відправились у дорогу. За 20 км вони дійшли з Бердянська до села Дмитрівка. У надії, що там будуть автобуси, змучені втікачі знову чекали на зупинці транспорт. Проте знову невдача — російські виродки не дозволили автобусам курсувати, а всіх, хто наважувався їхати, орки безжально розстрілювали.
ОЧІКУВАННЯ ТА МОЛИТВИ
Нині хрещена Марʼяни — Ганна розповідає, що дівчина досі перебуває на Донеччині. Вони ховаються від рашистів, а при першій же можливості знову йдуть. Пішки. Втомлені. Але з надією на порятунок.
«Що буде далі, знає тільки Бог. Все що я та інші можуть зробити для нашої дівчинки та бідних людей, які тікають з нею, — це молитися. Молитися, щоб вищі сили допомогли цим невинним людям спокійно дійти до Запоріжжя», — резюмує Ганна Гричух.
P.S. редакція «Вечірнього Києва» підтримуватиме звʼязок з хрещеною матір’ю Марʼяни з Маріуполя та надалі інформуватиме про пішу евакуацію мужніх людей.
***
Упродовж всієї війни журналістка з Маріуполя Надія Сухорукова розповідає у фейсбуці, як проживають найстрашніші дні свого життя маріупольці. Одну зі схожих заміток Надії Сухорукової за 19 березня 2022 року редакція «Вечірнього Києва» публікувала раніше, аби якомога більше людей побачили життя маріупольців з приходом «руского міра».
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»