Суди стали скасовувати накази ТЦК, мобілізованих повертають додому
Керівник ТЦК зобов’язаний організувати проведення перевірок стану бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації. ТЦК повинен перевірити наявність або відсутність права на відстрочку від призову з мобілізації з огляду на відповідне повідомлення з боку особи. Про це розповідає Судово-юридична газета.
Зазначається, що зарахування до списків особового складу військової частини є похідним від наказу ТЦК про мобілізацію, а отже, такі дії військової частини також порушують права заброньованої особи, тому суд може зобов’язати військову частину ухвалити рішення про звільнення особи від проходження військової служби.
Відповідну позицію висловив Івано-Франківський окружний адміністративний суд за ухвалою від 19 липня 2024 року у справі №300/4328/24.
Розповідаємо, чоловік звернувся до суду з адміністративним позовом до ТЦК та до військової частини, в якому просив, по-перше, визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК про заклик на військову службу до військової частини, по-друге, зобов’язати військову частину звільнити від проходження. військової служби.
Позивач 1 квітня 2024 року був призваний на військову службу та надалі зарахований до списків особового складу військової частини на посаду курсанта. Він вважає такі дії протиправними, оскільки згідно з виписками з наказу Мінекономіки йому було надано відстрочку від призову строком на 6 місяців до 28.09.2024.
У зв’язку з наведеним позивачем було подано рапорт командиру військової частини про звільнення від проходження військової служби.
Проте військова частина відмовила у задоволенні рапорту, оскільки бронювання військовозобов’язаного як підстава для звільнення з військової служби не передбачено у статті 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу».
Крім того, позивач вважає, що він не несе відповідальності за належність доведення до військової частини інформації про відстрочку, адже така процедура залежить від комунікації між підприємством, де працює позивач, та Генеральним штабом ЗСУ, Командуванням Сухопутних військ ЗСУ та підприємствами, установами, організаціями, здійснюють бронювання працівників.
Представник військової частини заперечив задоволення позовних вимог. Вказав, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та з 2.04.2024 віднесений до списків особового складу на посаду курсанта та наразі є військовослужбовцем. Отже, на позивача поширюється законодавство про проходження військової служби.
На думку представника відповідача, підстави для звільнення позивача з військової служби визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» відсутні. Крім того, військова частина не здійснює мобілізаційні заходи згідно із Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, то мобілізаційні заходи щодо нього завершені.
У свою чергу, представник ТЦК зазначив, що документи про наявність у позивача відстрочки від призову з мобілізації у зв’язку з бронюванням до ТЦК не надходили.
Крім того, перевіркою в АІТС «Оберіг» було встановлено, що підстав для відстрочення позивача немає. На думку представника ТЦК, причиною відсутності документів про наявність бронювання могло бути те, що особа, відповідальна за військовий облік на підприємстві, де працював позивач, не надіслала такого повідомлення та/або не перевірила взяття позивача на спеціальний облік військовозобов’язаних.
Звернено увагу, що Генеральний штаб доводить накази про бронювання у відповідні ТЦК, а позивач до 30.03.2024 не перебував на військовому обліку до ТЦК, а отже, ТЦК жодної інформації про бронювання позивача не було.
Зазначає, що скасування наказу про заклик до мобілізації згідно зі ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» не є підставою для звільнення з військової служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адмінсуду від 8.07.2024 забезпечено позов шляхом заборони військової частини вчиняти будь-які дії за направленням/переведенням військовослужбовця-позивача для проходження військової служби в інше місце служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду щодо цього справі.
Позивач у відповідь на відкликання зазначає, що факт наявності бронювання на підприємстві у порядку, встановленому КМУ, є самостійною та достатньою підставою для отримання відстрочки від мобілізації. ТЦК у процесі здійснення мобілізаційних процедур має з’ясувати наявність підстав для відстрочення, звільнення від військової служби, що передбачено Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Суд встановив, що у листопаді 2020 року позивач прийнято на роботу у ПрАТ на посаду машиніста крана, що підтверджується довідкою від 2.04.2024.
Відповідно до виписки з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов’язаного, який працює у ПрАТ на посаді машиніста, відповідно до наказу Мінекономіки від 28.06.2023 надано відстрочку від призову на 6 місяців до 28.12.2023, надалі відстрочення продовжено32.2. 04.2024 ПрАТ направлено начальнику ТЦК про повідомлення про бронювання військовозобов’язаних згідно зі списком, серед яких є позивач.
Згідно з витягом з наказу начальник ТЦК від 1.04.2024 позивач призваний на військову службу.
На рапорт позивача від 13.04.2024, військова частина листом від 4.05.2024 повідомила, що підстави наявності бронювання для звільнення з військової служби не передбачено, а відтак відсутні правові підстави для звільнення з військової служби.
Суд зазначив, що статтею 23 Закону №3543-XII передбачено відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов’язаним, заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також на підприємствах, установах та організаціях. Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки від 28.03.2024 позивач заброньовано за ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024.
Отже, на момент винесення наказу начальника ТЦК від 1.04.2024 відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу в строк до 28.09.2024 включно, а отже, не підлягав призову на військову час мобілізації. Однак ТЦК не було вжито належних заходів щодо з’ясування таких обставин.
Суд зазначає, що згідно з п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, виконання завдання з питань військового обов’язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладено саме на районні ТЦК. Про доводи ТЦК про те, що до 30.03.2024 позивач не перебував на військовому обліку, та інформація про бронювання позивача відсутня, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 Положення ТЦК виконують покладені на них завдання у взаємодії з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з’єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами вищого утворення Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв’язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об’єднаннями (організаціями). Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення про територіальні центри соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №154 (у редакції, що діє на момент виникнення правовідносин), районні ТЦК, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформлюють для військовозобов’язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та у особливий період та воєнний час, що надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Також, за приписами п.15 Положення, керівник ТЦК зобов’язаний організовувати проведення перевірок стану бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації.
З наведеного слід зробити висновок, що обов’язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, тому ТЦК повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову з мобілізації, враховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Крім того, судом з’ясовано, що з АІТС «Оберіг» ТЦК було відомо, що позивач перебував на обліку до ТЦК, що спростовує позицію ТЦК, що позивач не прив’язаний до жодного ТЦК.