Ніна у найдрібніших деталях запам’ятала, як йшов від них тато. Мама заливалася сльозами, згорблена і нещасна, а він сновигав туди-сюди, складав речі і зі злості відіпхнув меншого братика, який ще тільки вчився ходити. Це було неочікувано, бо загалом до цього часу жили вони спокійно. Ніна любила тата, а коли добивалася його уваги – щастю її не було меж. І тут раптом… він від них йде.
Тато як пішов, то з кінцями. Відтоді вони його жодного разу не бачили. Ще попервах Ніна чекала, виглядала і діставала маму запитаннями: «Коли ж він прийде, ну хоча б у гості?» Ненька у відповідь обіймала і просила не мучити її, бо ж і сама нічого не знає. Пізніше, коли Ніна підросла, вони подекуди згадували його у розмовах. Мама притаманним їй спокійним і філософським тоном намагалася пояснити, що є різні чоловіки. Тато виявився з тих, у кого відсутній батьківський інстинкт. І, мовляв, нема його за що винуватити. Діти йому просто не потрібні, це жінчина «забавка», та й по всьому.
Минали роки. Наталка більше заміж так і не вийшла. Присвятила себе дітям. Чоловік з часом перетворився у пам’яті на якийсь безтілесний дух. Десь колись був, залишив по собі двох дітей і пропав. Вона його не шукала і, звичайно ж, не подавала на аліменти – гордість не дозволила. Ще, може, рік чи два до них доходили чутки про нього, а потім і того не стало. Здається, поїхав за кордон і більше не вертався. Жінка мала інші клопоти. Ніна захопилася танцями, тренери в один голос казали, що у дівчинки неабиякий талант. Але скільки ж він з’їдав сімейних доходів! Спеціальні черевички, сукні під замовлення, кожен виїзд на конкурс оплачується батьками, індивідуальні заняття з тренером – теж. А тут ще й підростав менший син, який ходив на свої хлопчачі гуртки і нівроку справлявся.
***
– Мам, а мені роботу запропонували! Таку класну! А платять – не повіриш, скільки! Я ж тобі зможу висилати і малому… – коли Ніна нервувала, вона завжди починала торохкотіти без упину. Знала про цю особливість і Наталка. Тож дочекавшись, коли дочка переведе дух, обережно спитала, стискаючи мобільний сильніше, ніж зазвичай:
– Та-а-ак… Ніно, мені треба заспокійливі пити?
У слухавці запанувала довга тиша. Врешті Ніна зітхнула і трагічно прорекла:
– Треба…
Наталка зблідла, але одразу взяла себе в руки:
– Ну? Що сталося? Кажи бігом.
Виявилося, Ніна вже пройшла співбесіду, кастинг і отримала запрошення на роботу за кордон, у Туреччину, у складі невеличкого танцювального колективу. На рік. Вже й академку в інституті взяла. Гроші обіцяють платити і справді солідні. Наталка аж здивувалася, коли почула суму і про якісь там «чайові».
– Що це за чайові? За що? – відразу спитала.
– Та я… ем… я буду танцювати… стриптиз, – промимрила Ніна.
Вмовити дочку передумати Наталка так і не змогла. Та вперлася на своєму – і крапка. Вабили великі гроші. А ще запевняла, що їде туди не одна, а з подругами. Деякі вже кілька разів там побували, клялися, що фірма солідна, легальні документи і навіть страховка буде оплачуватися. І ніхто їх у рабство не продасть.
Ніна дотримала слова і дзвонила матері щодня. Знімала «свою роботу» – елітний стрипклуб, квартиру, де жили з дівчатами, у вихідні – подорожувала. Через місяць Наталці відлягло від серця, ще через два вона вже спокійно ставилася до Ніниних заробітків. Ну танцює, ну крутиться на тій палці, ну напівооголена… Тим більше, Ніна запевняла, що у клубі відеокамери на кожному кроці, служба безпеки спостерігає за всім. Клієнтам не дозволяється торкатися до танцівниць навіть пальцем. Тому вони всі почуваються у безпеці. А після того, як якийсь турецький молодик підстеріг одну з дівчат на вулиці і став чіплятися, їм навіть машину виділили, яка розвозила їх по домівках.
***
Ніна не була сором’язливою, але досі все ж таки уникала запрошень на різноманітні вечірки. Їй цілком вистачало заробітку у клубі. Але востаннє просто не змогла відкараскатися. Подруги, Алінка з Валею, пристали, як банні листи до тіла. Виявилося, трьох дівчат-танцівниць замовили на якусь круту вечірку для віп-клієнтів.
– Чого ти ламаєшся? – врешті пішла у наступ найбойовіша з них, Аліна. – Там такий гонорар обіцяють заплатити – закачаєшся. Відпрацюємо свою програму – і все. І це ж такий шанс! А раптом «принца турецького» зустрінеш там?! Ну …
Знехотя, але Ніна таки погодилася. Окинувши оком напівтемний і невеликий за розміром зал з глядачами, зрозуміла, що «принци» тут, може, і є, але не для її вікової категорії. Занадто старі усі і годяться їй у дідусі.
Коли забігли переодягнутися, Аліна змовницьки підморгнула і зашепотіла:
– У турків геть голову від нашої краси знесло! Подивіться, скільки запрошень «на індивідуальний танець» приніс нам адміністратор. Подвійний тариф, о!
– Підеш? – спитали в один голос Ніна з Валею.
– Та звичайно! – вигукнула Аліна і заходилася поправляти макіяж. – І вам раджу. Тут дядьки солідні, я вже рознюхала: збоченців нема, платять добре. З мене корона не злетить, як повигинаюся ще й там.
Ніна з Валею перезирнулися і вирішили, що треба таки спробувати.
***
Невеличка кругла кімната з червоними диванами, посередині підвищується така ж кругла, залита червоним світлом сцена. Ніна впевнено ступила туди, полилася музика. Стала танцювати, еротично вихиляючись. Чоловік сидів у тіні, але раптом він нахилився і збуджено вп’явся очима у її груди.
…На секунду Ніні здалося, що на неї впало небо. Вона ніколи не забувала ці очі. Перед нею сидів і хтиво пускав слину рідний батько. Ошелешена зупинилася. Ноги стали ватяними. Вона рвучко підняла свій прозорий халатик і побігла до дверей, прикриваючи ним груди. А батько її так і не впізнав. Бо потім приходив сваритися, чого це йому прислали таку незграбну і непрофесійну стриптизерку.