“Польща перейшла межу”. Саме так більшість українців коментували в соцмережах вже другий за останні два тижні інцидент на польсько-українському кордоні, коли польські фермери висипали українське зерно й кукурудзу прямісінько на землю з фур та залізничних вантажних контейнерів.
У канцелярії польського президента Анджея Дуди підтримали ідею Володимира Зеленського щодо зустрічі урядовців обох країн разом із представниками Єврокомісії прямісінько на польсько-українському кордоні. Й вже відомі дата й місце переговорів на рівні прем’єрів двох країн. Проте відбудуться вони не на кордоні, й не до 24 лютого, як закликав український президент. До того ж, чим дужче набирає обертів протест польських фермерів, до яких із 1 березня можуть знову підключитися й перевізники, тим більше видається, що Україна стукає в зачинені двері.
Лише після того, як один із польських фермерів на акції у вівторок, 20 лютого, вивісив на своєму тракторі плакат із закликом до кремлівського “фюрера” “Путін, наведи порядок і в Україні, і в Брюсселі, і з нашими урядовцями”, Україна почула коментарі МЗС Польщі про “високу занепокоєність” та “російських агентів”. Поліція порушила кримінальну справу проти протестувальника за цей провокативний плакат. Проте, вже другий за два тижні скандальний інцидент, коли фермери в супроводі поліції висипають на дорогу та залізничні колії українське зерно та кукурудзу, так і залишився без належної реакції.
Що українцям треба розуміти про чергову блокаду польськими фермерами нашого кордону? Чому це справжня торгівельна війна? І що б уряд Туска мав зробити вже давно? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.
Допомога Кремлю: російські агенти в Польщі
Протести польських фермерів, які у вівторок, 20 лютого, охопили всю Польщу, й вчергове прикордонні пункти пропуску з Україною, не на жарт збурили українське суспільство. Ще б пак, бо ця “зернова криза”, яку можна сміливо назвати торгівельною війною Польщі проти України, триває вже майже рік. Восени 2023 року нас переконували, що треба просто почекати, поки Польща пройде парламентські вибори, й все стане добре. Проте, з приходом до влади уряду Дональда Туска, який вже був прем’єром Польщі й очільником Європейської ради, нічого не змінилося.
Блокада українського кордону спочатку польськими перевізниками, а потім і фермерами, не лише нікуди не зникла, а й посилилася. До того ж, все більше доказів, що за їхніми протестами стоїть Росія, яка може діяти спільно з попередньою владою на чолі з партією “Право і справедливість”, особливо перед місцевими виборами в Польщі в квітні, та виборами до Європарламенту на початку червня, де консервативні та ультраправі партії хочуть сформувати неабияку “більшість”. Не дарма угорський прем’єр Віктор Орбан днями висловився щодо повної заборони експорту української агропродукції на ринки ЄС.
Якщо почитати авторські колонки та статті в найбільших польських виданнях, таких як газета Wyborcza і сайт Onet, то в самій країні люди також не розуміють, чому уряд Туска нічого не робить. З одного боку, так, дійсно, ці акції місцевих фермерів є частиною загальноєвропейських протестів у Франції, Італії, Іспанії, Чехії, Німеччині та інших країнах. Аграрії вимагають не запроваджувати обмеження використання пестицидів і добрив у рамках “зеленого переходу” ЄС (кліматичної реформи, покликаної зменшити шкідливі викиди в атмосферу) та не скорочувати дотації. ТСН.ua вже писав, що майже половина всього бюджету ЄС – це підтримка аграріїв країн-членів, яка вбиває конкуренцію. До того ж, віднедавна у протестувальників з’явилася нова вимога – вони бояться, що їх поглинуть великі корпорації. Але, як це стосується українського експорту, незрозуміло.
Наприклад, сайт Business Insider пише у своїй статті, що жителі великих міст не розуміють, чи справді аграрії такі бідні й стикаються з величезними проблемами, коли бачать їхні дорогі трактори. Польський сайт Onet зробив інтерв’ю з одним із організаторів цих фермерських протестів, який скаржиться на польську владу, що та не зробила кроку назустріч, тому такі акції лише набирають обертів, а про антиукраїнські гасла й плакати каже, що “люди настільки рішучі, що вдаються до різних методів, чого не повинно бути”. Газета Wyborcza у двох матеріалах порушує питання, хто є ці протестувальники, які своїми діями дають поживу для російської пропаганди, порівнюючи те, що відбувається зараз у Польщі, з акціями “жовтих жилетів” у Франції кілька років тому, за якими, за численними журналістськими розслідуваннями, також могла стояти Росія.
До речі, польське суспільство також обурилося діями протестувальників, коли у вівторок, 20 лютого, з вантажного контейнера вони висипали українську кукурудзу. Користувачі соцмережі Х (колишній Twitter) вимагали реакції влади, підкреслюючи, що від блокування кордону більше страждає насправді Польща, ніж Україна. Дійсно, за 2022 вперше в історії польський експорт до України сягнув майже $10 млрд, а 2023 року – $6,6 млрд. Це в рази більше, ніж Україна експортує до Польщі.
Натомість на полицях українських супермаркетів багато польських фруктів, овочів та молочки. Тому, як-то кажуть, у цю “гру” можна грати вдвох. Раніше ТСН.ua вже повідомляв, що жодних обмежень на польський імпорт Київ ще не впроваджував, але може це зробити, як і знову дати рух своєму позову до СОТ. Відповідні рішення профільними українськими відомствами вже давно напрацьовані.
Уряд Туска грає в політику: чому справа не лише в місцевих виборах
Від серпня минулого року експорт нашої пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику на польський ринок заборонений. Цього домоглися фермери (а, насправді, ПіС і проросійська партія “Конфедерація”, які стояли за тодішніми протестами – ред.) перед парламентськими виборами в Польщі в жовтні минулого року. До того ж, після того, як Сили оборони України власними силами деблокували Чорне море, через польський кордон проходить лише 5% нашого агроекспорту. Тепер польські фермери та аграрії вимагають заборонити ще й імпорт українського м’яса птиці (хоча в січні ми не поставили туди жодного грама цієї продукції – ред.), цукру та яєць, м’яких фруктів, меду, яблучного соку та олії.
За словами віцепрем’єра з відновлення Олександра Кубракова, найближчими днями Україна планує налагодити експорт через Дунай за допомогою барж у румунські порти: “Перші два кораблі відпливуть найближчими днями. Ми також розраховуємо, що вгору по Дунаю, на ринки Німеччини та Австрії, ми зможемо постачати продукцію наших виробників, звісно, оминаючи Польщу. Це альтернативний маршрут”.
Проте головну проблему – як розуміти бездіяльність уряду Дональда Туска й відверте підігравання проросійським агентам – Варшава, схоже, не має наміру не те, що вирішувати, а й хоча б якось за це виправдатися. Лише 28 березня, за десять днів до місцевих виборів у Польщі, прем’єр Дональд Туск погодився зустрітися з Денисом Шмигалем. І не на кордоні, як пропонував Володимир Зеленський, а у Варшаві. Тобто, польська влада свідомо хоче використати Україну напередодні місцевих виборів, щоб заробити побільше електоральних балів. На понеділок, 26 лютого, заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак анонсував початок переговорів із місцевими фермерами, які обіцяють блокувати український кордон до квітня, що знову ж таки збігається з проведенням виборів.
Станом на четвер, 22 лютого, польські протестувальники заблокували шість міжнародних пропускних пунктів на кордоні з Україною: “Ягодин”, “Устилуг”, “Угринів”, “Рава-Руська”, “Шегині” та “Краківець”. У чергах із польського боку стоять близько 2,5 тис. вантажівок. Наприклад, водії фур, які везуть автівки для ЗСУ та гуманітарку, стоять у черзі вже два тижні. Українські перевізники зі свого боку також почали акцію на кордоні з Польщею, розмістивши на вантажівках плакати з написами англійською та українською мовами: “Зніміть блокаду – поверніть українських водіїв додому”; “Втратить Україна – втрачатиме Польща”; “Блокада України – зрада європейських цінностей”.
Проте, все ж, найбільше запитань без відповідей саме щодо блокади залізничних шляхів, що відбулося вперше за рік “зернової” кризи між Україною та Польщею. Справа в тому, що у вівторок, 20 лютого, невелика група протестувальників заблокувала колії поблизу переходу “Медика”, де й висипали з вантажного контейнера українську кукурудзу, що прямувала транзитом до Німеччини, в супроводі поліції. У соцмережах Х та Facebook самі поляки ставили запитання: якщо протестувальників відверто проросійського спрямування до залізниці, якою Україна отримує зброю, супроводжує польська поліція, то що вже казати про безпеку самої Польщі – країни-члена НАТО?
Дональд Туск вже пообіцяв, що Польща внесе автомобільні шляхи та залізницю до переліку критичної інфраструктури Польщі, щоб забезпечити 100-відсоткову гарантію, що військова та гуманітарна допомога, техніка й боєприпаси надходитимуть до України вчасно й без затримок. Це, звісно, правильний крок польського уряду. Й добре, якщо його виконають безпосередньо на кордоні з Україною.
“Є одна річ, з якою я ніколи не погоджуся: ми не можемо дозволити проявляти себе на польсько-українському кордоні й користуватися фермерськими протестами тим, хто відкрито й безсоромно підтримує Путіна, слугує російській пропаганді та дискредитує польську державу, нас, поляків, та всіх протестувальників”, – розкритикував у четвер, 22 лютого, появу проросійського плакату на одному з тракторів із закликом до кремлівського “фюрера”.