Служба у справах дітей Черкаської міської ради планує карати батьків за відсутність Інтернету.
Про це, з посиланням на лист Служби у справах дітей Черкаської міської ради, повідомив освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
За його словами, лист служби був надісланий школам міста Черкаси у п’ятницю 24 квітня.
«З цього листа цілком зрозуміло, що головна мета цієї установи – покарати батьків, чиї діти з різних невідомих поки що причин не навчаються зараз дистанційно. Причому батьків «призначили винними», навіть не дізнавшися, чи це дійсно їх провина, чи це об’єктивні проблеми із доступом до Інтернету та необхідним технічним забезпеченням, про що наразі Служба освітнього омбудсмена має величезну кількість повідомлень із різних джерел», – зазначає омбудсмен.
Він також наголошує, що закон «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» цілком ясно визначає покликання цієї установи – «застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей».
«Але виховувати та переконувати – це, вочевидь, не стиль авторки цього листа: набагато простіше погрожувати батькам карами. Крім того, заклади освіти мають співпрацювати із Службами у справах дітей, а не виконувати розпорядження установи, якій не підпорядковані. Тому подібний лист треба було спрямувати, насамперед, Департаменту освіти і домовитися про співпрацю. З тексту зрозуміло, що людина, яка підписала цей лист, має своє виключно «каральне» бачення варіантів вирішення проблеми», – підкреслює освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов
Вчора о 11:19
СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПЛАНУЄ КАРАТИ БАТЬКІВ ЗА ВІДСУТНІСТЬ ІНТЕРНЕТУ
Отакий примітний лист розіслала школам міста Черкаси у п’ятницю Служба у справах дітей Черкаської міської ради
З цього листа цілком зрозуміло, що головна мета цієї установи – покарати батьків, чиї діти З РІЗНИХ НЕВІДОМИХ ПОКИ ЩО ПРИЧИН не навчаються зараз дистанційно.
Причому батьків “призначили винними”, навіть не дізнавшися, чи це дійсно їх провина, чи це об’єктивні проблеми із доступом до Інтернету та необхідним технічним забезпеченням, про що наразі Служба освітнього омбудсмена має величезну кількість повідомлень із різних джерел.
Тобто – карати, а не допомагати. Хоча ст. 2 Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” цілком ясно визначає покликання цієї установи – “застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей”
Але виховувати та переконувати – це, вочевидь, не стиль авторки цього листа: набагато простіше погрожувати батькам карами.
Крім того, заклади освіти мають співпрацювати із Службами у справах дітей, а не виконувати розпорядження установи, якій не підпорядковані. Тому подібний лист треба було спрямувати, насамперед, Департаменту освіти і домовитися про співпрацю.
З тексту зрозуміло, що людина, яка підписала цей лист, має своє виключно “каральне” бачення варіантів вирішення проблеми.
Бо наразі виглядає так, що батьків хочуть покарати за відсутність доступу до мережі Інтернет.Але ж можна було написати цей лист зовсім інакше.
Можу запропонувати текст листа, який, на мою думку, правильно розставляє пріоритети, спрямований за належністю і побудований на приницах людяності, поваги до прав людини та презумпції невинності.
Я був би надзвичайно вдячним тій самій Службі у справах дітей, яка б спрямувала у Департамент освіти м. Черкаси лист приблизно такого змісту.
======
Директору
Департаменту освіти та гуманітарної політики
Черкаської міської ради
п. Сергій Воронов
Вельмишановний пане Сергію!
Вимушене переведення учнів закладів загальної середьної освіти на дистанційне начання через запровадження карантину створило для всіх нас нові виклики у забезпеченні права дітей на освіту.
Переконана, що керівництво освіти міста Черкаси, керівники закладів освіти, вчителі роблять усе можливе, щоб забезпечити доступ дітей до освіти.
Тим не менш, як людина, яка і особисто, по-людськи, і за посадою переймається правами дітей, не можу не висловити стурбованість тим, що певна частина учнів може наразі залишитися поза освітнім процесом.
Саме тому прошу Вас сприяти, щоб заклади освіти звернули особливу увагу на залучення дітей до освітнього процесу у цих надзвичайно складних умовах.
Вважаю за доцільне – в межах організаційної та академічної автономії – рекомендувати керівникам закладів освіти дати доручення класним керівникам з’ясувати:
– Хто саме із дітей класу тривалий час (більше 10 днів) не бере участь у дистанційному навчанні?
– З якої саме причини дитина не бере участь в освітньому процесі?
Після того, як обставини відсутності дитини в освітньому просторі будуть з’ясовані, визначитися: чи є можливості допомогти дитині у залученні до навчання?
У випадку, якщо школа доходить висновку, що можливості для залучення дитини є, але батьки не забезпечуюють її участь в навчанні, рекомендувати керівництву закладів освіти звернутися до Служби у справах дітей з поданням про розгляд цього питання на Раді профілактики Служби у справах дітей.
Із щирою повагою
та сподіванням на співпрацю
заради забезпечення прав дітей
Світлана Шишлюк
=====
Мені видається, що лист такого змісту, як я запропонував, був би із розумінням сприйнятий і батьками, і школами – і, найголовніше, відповідав би принципам, які закладені у Законі України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”.
