Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Про це повідомляє прес-служба Херсонського апеляційного суду.
Бабуся малолітніх дітей звернулася до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, просила призначити її опікуном над дітьми та стягнути з батька на її користь аліменти на утримання дітей. Позивачка зазначила, що матір дітей було позбавлено батьківських прав, вони проживають з бабусею, перебувають на її повному утриманні, саме вона займається їх вихованням і розвитком, а їхній батько не виявляє наміру брати участь у вихованні дітей.
Оскаржуючи рішення місцевого суду, яким було задоволено позов, батько малолітніх дітей в апеляційній скарзі посилався на те, що має бажання і можливість піклуватися про своїх дітей, виховувати і матеріально забезпечувати їх і, перебуваючи на заробітках за кордоном, неодноразово надсилав грошові кошти на утримання дітей.
За результатами перегляду справи Херсонський апеляційний суд дійшов висновку, що, задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції неправильно розтлумачив поняття «ухилення від виконання батьківських обов`язків» як однієї з підстав позбавлення батьківських прав (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України) і дійшов помилкового висновку, що відповідач не займається вихованням дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не врахував того, що такі обставини настали поза волею та без винної поведінки відповідача.
Апеляційний суд звернув увагу, що цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При цьому, при вирішенні судом питання про позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дітей, бажання спілкуватись і брати участь в їх вихованні.
У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь в їх вихованні.
Крім того, колегія суддів Херсонського апеляційного суду не погодилася з висновком органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення апелянта батьківських прав, оскільки висновок є необґрунтованим, без врахування думки дітей, без посилань на належні і допустимі докази, на підставі яких було встановлено, що батько дітей є неблагонадійний та спілкування з ним суперечить інтересам малолітніх дітей.
Тож апеляційний суд скасував оскаржуване рішення та ухвалив нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів.