Всі хто зараз допомагає дітям-біженцям! Прислухайтесь будь ласка
Прислухайтесь будь ласка до порад дитячих кризових психологів.
Розумію, що всі хочуть допомагати, хтось хоче трохи піару, хтось хоче зберігати в пам’яті ці події, але…
Діти – це наше майбутнє, і тому, 4 Ттабу:
1. Діти пережили страшну трагедію, вони бачили те, що на завжди запам’ятає їх тіло, психіка, і це вже відбиток на покоління.
Тому не треба їх питати, розпитувати, як Вони себе почувають, який їх емоційний стан, чи було їм страшно і так далі.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ці питання – ТАБУ!
Бути поруч, і слухати те, що дитина сама захоче розповісти!
2. ОБІЙМИ ТА ФОТО – обіймати дитину, цілувати дитину, навіть якщо ви дуже співчуваєте їм, то все одно – ТАБУ.
Все що ви можете зробити, спитати, чи можу я бути поруч, і якщо тобі потрібна моя підтримка, то ось моя рука.
Якщо дитина потребує тепла, то вона сама дасть про це знать.
ФОТО ВИСТАВЛЯЄМО ТІЛЬКИ З ЗГОДИ БАТЬКІВ, або закриваємо обличчя.
3. Подарунки.
ТО КАПЕЦЬ. ВИ ХОЧ ДИВІТЬСЯ ТА ДУМАЙТЕ, ЩО ПРИНОСИТЕ. ПОВІТРЯНІ КУЛЬКИ – ТАБУ, НІТ, NO
Вони вибухають, і діти падають від звуку на підлогу.
Ви їх травмуєте тими кульками.
Туди йдуть і феєрверки, про які з 2014 року йдуть розмови.
Це не радість життя, це травма при кожному вибуху.
Іграшки, які розмовляють, гудять, стріляють, сирени і т.д. – ТАБУ.
4. Слова – бідненький, як мені тебе шкода, – ТАБУ.
Вони не бідненькі, вони діти – які побачили війну.
І це про мужність, а не про немічність.
Не треба робити з них психологічних “інвалідів”
Р.с.: Це основне, що прямо кричить зараз.
ПРИСЛУХОВУЙТЕСЬ благаю Вас!
Роздуми та пункти, виникли в ході роботи з дітьми, які зазнали війну.
Автор – психолог Оксана Дон.