Подаємо мовою оригіналу:
Alexandr Kochetkov
АМАТОРИ, ПРОФІ І ВОЄННІ РЕЙКИ
До кожної невдачі — хоч це, наприклад, провал театральної прем’єри, хоч недосягнення меті українського наступу — можливі два підходи: аматорський і професійний.
От збираються аматори після невдалого спектаклю, і з’ясовується, що у виконавця головного героя нема настрою, бо в нього на весілля доньки грошей не вистачає. А у примадонни навпаки — важке розлучення, теж не до натхнення. А у головного злодія щось з туристичною поїздкою не складається…
Коротше, у кожного з дилетантів є вагомі причини, а винних у спільному провалі — нема. Та й загалом, нащо копирсатися в цих негараздах, давайте краще щось позитивне на телемаратоні, ми ж всі друзі, майже родина.
А за професійним підходом кожна помилка має ім’я і прізвище, а також посаду. І ця людина має відповідати за наявний результат роботи. Тобто, переслідувати треба не тих, хто не подобається Піпі з Фаріон, а тих, хто не неналежним чином виконує професійні обов’язки і власні зобов’язання.
Включно з президентом В.Зеленським, який з ОП власноруч вибудували таку систему влади, що за все в країні відповідає саме він — і в мирні часи, і особливо у воєнні.
Наше суспільство не знає достеменно, хто складав і погоджував план літне-осінньої кампанії ЗСУ. І хто винен в тому, що він не виконується, незважаючи на великі втрати як бійців, так і техніки. Але анонсів успішного наступу було стільки, що зараз суспільство хоче, щоб вони понесли відповідальність — не заради помсти, а щоб невдачі не повторювалися.
І у складнощах з допомогою від США теж є відповідальні. Бо це — не стихійне лихо, це ми примудрилися втратити двопартійну підтримку в Штатах, яка була на початку війни. Є серед кого шукати винних у провалі, якщо, звісно, підходити професійно.
І до нашої оборонної галузі відповідальний підхід потрібен невідкладно. От новий очільник Укроборонпрому Г.Сметанін спробував підбадьорити громадськість і повідомив, що новий потужний український аналог «Шахеда» вже запущений у серію. Але ж це черговий аматорський анонс, яких ми вже наслухалися стільки, що аж у вухах дзеленчить!
Заява професійного очільника Укроборонпрому звучала би приблизно так: «Не пізніше березня ми вийдемо на обсяг виробництва ударних безпілотників не менший, ніж у ворога. А якщо це завдання не буде виконано, я піду рядовим на фронт, бо так від мене буде більше користі для перемоги».
Друга фраза цієї умовної заяви взагалі повинна стати універсальною: публічні зобов’язання можновладця, в разі невиконання яких — повістка і рядовим (рядовою) на передову, бо так більше користі. Дуже слушно, що президент Зеленський майже не призначає на відповідальні посади людей віком старше сорока років — не буде проблем з їх призовом.
Коли одні змушені віддавати життя і здоров’я, а інші навіть посадою не ризикують, не кажучи вже про те, що заробляють на війні — це неприпустима несправедливість. Тільки прибравши її, можна буде казати, що Україна дійсно стає на воєнні рейки і починає робити те, що реально наближує перемогу.