Я родився, мамо, у сорочці, На яку “скидалися” селом. Мене три версти тягнули хлопці, Я чекав вже зустрічі з Христом!
Мене три версти тягнули хлопці, Я чекав вже зустрічі з Христом! Й мого Ангела тягли на плечах, І його контузило в боях. Він стогнав так, наче дід старечий, Чи рушницею підбитий птах. Його крила, вже давно не білі, Брудним шматтям сунулись за ним, І смерділи гидко, бо поцвіли. Бо довкола сирість, їдкий дим. Я й тому живим, мабуть, лишився, Хто ж мене на Небо понесе?! І ще місяці зо два не брився, Там би не впізнали у лице.
Лежимо з ним у бинтах в шпиталі, Мені в вену, а йому в крило, Ллють води живої по бокалі, Кажуть, нам добряче повезло. Моляться старенькі на колінах, Палять в храмі свічі панотці, Щоб щастило янголам та сину. На “сорочку” сотня в кулаці….
© Цісаренко О.