Майже два тижні боротьби з важкою хворобою міняють відчуття реальності.
Але про це поговоримо трохи згодом…
А сьогодні, нарешті, кризовий стан вдалося пережити, і хоч до одужання ще далеко, тепер вже є можливість крок за кроком повертатися до нормального життя.
Саме зараз, сьогодні, я хочу подякувати всім, хто мене лікував, хто молився за моє здоров‘я, хто в перші хвилини біди кинувся на допомогу, передаючи ліки, поради по лікуванню, рятівні пропозиції. Усе це було вчасно, потрібно і все це допомогло мені боротися з цією бідою.
Я дякую вам за ваші унікальні теплі слова підтримки, за квіти, за наші спільні фото, які ви передавали мені як символ співчуття і навіть за дитячі іграшки: ведмедиків, ляльок, машинки, якими ви мене підбадьорювали і які я зараз розбираю:)
Я дякую всім, хто переживав за моє здоров‘я і просив не здаватися.
Іноді я думаю, що я багато чого в житті програла… Але зараз я зрозуміла, що це не так.
Не так, тому що у мене є найцінніше, що може бути у щасливої людини — це ви, мої рідні, мої друзі, мої однодумці і мої опоненти, люди, які близькі мені по духу, з якими я знайома все життя, або з якими я не знайома зовсім, люди, які по-справжньому небайдужі мені і яким по-справжньому небайдужа моя доля.
Заради цього відчуття єдності з вами варто було жити і боротися, бо ми своєю любов’ю робимо світ кращим.
Дякую вам та міцно вас обіймаю. Все буде добре!
