У час пандемії так багото людей втратили рідних та близьких. Як пережити горе у цей нелегкий час, розповів Глава УГКЦ Блаженніший Святослав на прикладі особистого досвіду втрати мами.
Про це повідомляє департамент інформації УГКЦ.
1. Варто усвідомити, що горе – це частина нашого людського існування. Ми не знаємо до кінця, як подолати горе, оскільки це частина нашого людського існування.
2. У нас повинен бути час і шанс для того, щоб поплакати, подолати, а відтак сприйняти трагічну ситуацію. Ми не роботи. У нас є почуття, свої потреби. Ми повинні мати час, аби пережити горе.
3. Не треба уникати пояснення смерті. Пандемія порушила питання значення життя і смерті людини. Сьогодні, особливо серед багатих верств суспільства, є спокуса уникати пояснення смерті, приховуючи цю сторону людського буття. Зрештою, людина більш схильна жити у світі шоу. Вона достатньо добре знає, як переживати почуття радості, але недостатньо спроможна, просто не знає, як подолати горе і смуток.
4. Бути християнином – мати надію серед горя і смутку. Як християни, ми віримо у Воскресіння, без якого немає християнської віри. Отже, ми маємо надію.
5. Не можна втрачати надії, що наші покійні родичі з Небесним Отцем. Я втратив маму, але я розумів, що поручив її в руки мого Небесного Отця. Так, я бажав би мати її поруч. Але в житті приходить момент, коли ми просто повинні передати свою найдорожчу маму в руки нашого Бога і Творця. Це унікальна надія, що вона є з Ним, що вона жива. Тепер я продовжую спілкуватися з нею, хоча в дещо інший спосіб.
6. Треба прийняти той факт, що часом у нас немає відповідей. Співчувати непросто, особливо коли хтось втратив батька чи матір, не маючи можливості бути поруч в останню хвилину їхнього життя. Власне, такою є нинішня ситуація з Covid-19, бо тепер чимало людей не мають змоги бути зі своїми рідними в останні хвилини їхнього життя. Приймімо це. Не звинувачуймо в такі хвилини нікого – ні себе, ні інших, ні Бога!
7. Розділене горе менше болить. Якщо ваші батьки чи друзі в цей час переживають горе, будьте поруч із ними, тому що розділене горе менше болить. У наших силах бути присутніми, допомагати, стояти поруч, обіймати. Ми можемо і навіть повинні плакати разом. І я думаю, що це конче потрібно і можливо для того, щоб подолати нелегкі моменти життя. Крізь такі ситуації треба пройти, пережити їх, не тікаючи від них, і відтак отримати не людську, а божественну розраду.