Про неймовірні історії життя розповідають кореспонденти ТСН.
Люди, яким вдалося вижити, і для яких лікарі щодня роблять диво, не можуть надякуватись своїм рятівникам.
Про це йдеться в ТСН.
Тут знову повітряна тривога – інтерни сидять біля товстелезних стін старої лікарні. «Ми в темряві працюємо, в потемках, з першого дня обстрілювали, групи зі зброєю ходили і стріляли, на вікнах коробки з інфузійними розчинами, щоб затримати ці кулі», – кажу інтерни.
В ординаторській лікар хвалиться – за три тижні життя тут встиг стати дідом. «Пока я тут, в мене донька народила внука. Тиждень сиділа у Львові, ми за добу заїхала до Львова і там народила»-, каже чоловік.
Тут залишається місце для гумору – от приміром, спосіб, як перевірити, чи вийшов пацієнт з наркозу:
– Російський військовий корабель…
– Йди на х**
– А чому так тихо?
– Що, б*, йди на х*
Лікарям доводиться рятувати людей, як не рятували вже багато років – а саме переливати їм напряму їхню ж втрачену кров. Рекорд – дівчина, яка втратила 7 літрів крові, їй заливали і її, і донорську – і вона жива.
Чи не в кожній палаті, чи не на кожному ліжку тут історія неймовірного порятунку. Інтенсивна терапія – Андрій не має змоги говорити, але так хочеться передати привіт. Цей пацієнт до війни був масажистом, але коли йшов у військкомат – потрапив під обстріл.
«Я бачу, що війна для мене закінчена, але н втрачаю надію, наші лікарі роблять все можливе, просто потрапив під вогонь на Лук’янівці. Сильне ураження руки, живота», – каже чоловік.
Дядя Саша – місцева легенда, він переїхав з окупованої частини Молдови, більш відомої як Придністров’я, до Ірпеня. «Мене поранило в передпліччя», – показує чоловік.
Він ледве доліз до підвалу рідного дому. «Піднявся, упав, піднявся, упав знов. Мені потрібно було до своїх прийти», – каже він.
Його прооперували у підвалі. «Лікар, він пенсіонер-стоматолог зашив мені цю рану якимись не такими нитками, в темноті, йому світили», – розповідає чоловік.
Про Олександра дізналися окупанти і хотіли забрати через Білорусь до Росії. «В мене одна батьківщина, не треба мені дві», – відповів тоді Олександр.
Його не віддав, а потім і виніс на собі хлопець на ім’я Сергій, тепер в Олександра план – побачити своїх рятівників.