Іванка загинула, рятуючи поранених на Херсонщині.
23-річна сержантка медичної служби Іванна Поліщук — із села Бродів на Рівненщині. Там багато хто називав її квіточкою, квіткою України. Дівчина загинула, коли рятувала поранених на полі бою й біля неї впав ворожий снаряд. Її посікло осколками. Смерть була миттєвою. Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінила їм батьків, — каже односельчанка загиблої Оксана Матвійчук. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших.
Змалечку Іванка співала й у церковному хорі, читала акафіст на літургіях… Освіту медсестри Іванка здобула у Шепетівському коледжі на Хмельниччині. Мріяла працювати за фахом, але вакансій все не було. Тоді вона вирішила перекваліфікуватись на військову медсестру. – Рішення стати бойовим медиком Іванка ухвалила навесні 2019 року. Місцем служби обрала 80-ту десантно-штурмову бригаду зі Львова, — каже Оксана. — Військова служба Іванці припала до серця, вона гордилась, що корисна своїй державі. Ми часто переписувалися, дівчина раділа кожному стрибку з парашутом.
Пів року вона була в ротації у зоні ООС. Батьки недосипали ночей, переживали. І так раділи, коли поверталась до них… Мама бойової медсестри розповідає, що незадовго до своєї загибелі Іванна приїжджала у село. – Вона тоді пішла до сповіді. Довго спілкувалась зі священником, мала якісь недобрі передчуття, — розповідає Людмила Поліщук. Після того поїхала на навчання, брала участь у спортивних змаганнях серед військових, де посіла друге місце.
А потім із побратимами виїхала на Херсонщину. Це було ще до початку повномасштабного вторгнення. – Ми постійно тримали зв’язок, але переважно переписувались. А коли путінські війська атакували Україну, Іванка зателефонувала й тричі повторила: «Мамо, моліться за мене, тут гаряче». І все, більше ми не спілкувались… – Я продовжувала писати їй у соцмережі, бажала гарного дня, мирного неба, перемоги. Та Іванка вже ці повідомлення не читала. 25 лютого вона загинула.
