Нардеп Андрій Деркач у четвер, 9 липня, оприлюднив нові записи розмов екс-президента Петра Порошенка. На одній з них – розмова Порошенка з президентом РФ Володимиром Путіним від 30 квітня 2015 року.
Це досить миле спілкування двох президентів. Вони говорили про миротворців, про економічні проблеми Донбасу.
Порошенко дав рекомендації, як оптимізувати роботу Тристоронньої контактної групи в Мінську. Путін сказав, що передасть ці рекомендації Лаврову.
Порошенко привітав Путіна з 1 Травня. Обоє сміються, обмінюються жартами. Путін сказав, що буде вручати медалі “Героїв Праці”. Порошенко сказав, що буде нагороджувати ветеранів з 70-річчям Перемоги.
Путін співчутливо цікавиться, як ситуація всередині України. Порошенко каже – вже налагоджується. В кінці дуже тепло попрощалися.
Головний редактор “Країни” Ігор Гужва відреагував на дану публікацію і пояснив, чому в ній немає нічого дивного:
“Тому, що Порошенко вітає Путіна або ж мило з ним спілкується через пару місяців після Дебальцеве, може дивуватися тільки той, хто почав стежити за Порошенка з року так 2017 го.
Насправді з усіх лідерів першого і другого Майдану Порошенко мав славу самим “проросійським”. Бізнес в Липецьку, дружба з послом Росії Зурабовим, готовність до діалогу з Путіним, продемонстрована під час зустрічі в Нормандії 6 червня 2014 року, все це на початку правління Порошенко створювало враження, що ось він – “президент світу”.
Розмови про “миролюбність” вщухли після того як Порошенко припинив перемир’я і почав наступ на Донбасі 1 липня.
Але поновилися з новою силою восени, після Мінських угод і прийняття закону про особливий статус. І тоді був дуже щільний контакт і між Порошенком і Путіним, і між їхніми помічниками і радниками.
Порошенко дійсно був завжди чужий ідеям націоналізму, так само як і будь-яким іншим крім двох – ідей грошей і влади.
Саме дві останні і визначали його дії.
Заради збереження влади і можливості продовжити спокійно заробляти гроші він вимушено пішов на Мінські угоди і навіть будував плани з реінтеграції Донбасу, ведучи з цього приводу діалог з Путіним. Адже на цьому можна було б заробити чимало грошей, не кажучи вже про політичні окуляри.
Але приблизно з 2016-2017 років Порошенко почав приходити до висновку, що ні грошей, ні рейтингу він на цьому не заробить, ризики через погрози націоналістів високі, а тому йому краще йти на вибори як президент війни, а не миру.
І ось тоді-то він і закрив нарешті Липецьку фабрику і остаточно підняв на прапори “Армія. Мова. Віра”. Хоча ця тріада йому також чужа, як і “Мир. Труд. Май”, з якою він вітав Путіна.
Зараз Порошенко намагається розгойдати ситуацію в країні під гаслом “не допустити реваншу промосковських сил”. Але коли таке чуєте просто згадуйте цей дружній діалог Путіна і Порошенко. “Тисну руку”, – написав на своїй сторінці в Facebook Гужва.
Петро Порошенко: Я думаю це буде в інтересах обох сторін. Тим більше, я буду з вами відвертий, у наших західних партнерів проект миротворців великого ентузіазму не викликає. Вони вважають, що це російська пастка для мене.
Володимир Путін: Так, ви мені говорили. Ну, нехай Лавров з Клімкіним це обговорюють.
Петро Порошенко: Чи дасте йому, якщо можна, відповідна вказівка.
Володимир Путін: Він знає. Я вже дав.
Петро Порошенко: Він тоді, коли приїхав до Берліна (сміється) – це було гранично неконструктивно. Тому… вони до миротворців навіть не дійшли, відверто кажучи. Тому…
Володимир Путін: Ну, я сьогодні йому сказав про це. Він знає.
Петро Порошенко: Ну, добре тоді. І остання позиція. Я, дійсно, теж готовий подивитися і подумати, з якихось перспектив економічним, тому що там ситуація, правда, дуже хрінова.
Володимир Путін: Я не зрозумів, за яким “таким”?
Петро Порошенко: За економічним, тому що ситуація там, правда, важка. І вона переходить в необоротні якісь речі. Тому я думаю, що і економіку можна буде подивитися під час і робочої групи, і під час зустрічі з Івановим. І остання позиція, зазвичай це просто рекомендації. Для того, щоб ефективно готувалися повноцінні Мінські тристоронні контактні групи, наші колеги, маються на увазі Хайді, Кучма з Демченко і представник Росії збиралися і планували порядок денний, планували проекти рішень, пропозицій та іншого.
Я вважаю за доцільне, якщо буде… По-українськи говорять “Якщо буде ваша ласка”, якщо буде бажання, може бути приїде цей представник в Київ тристоронньої контактної групи, вони б у Хайді зустрілися в Місії ОБСЄ. І поки вони…
Володимир Путін: Наш представник?
Петро Порошенко: Так, так.
Володимир Путін: Чому б і ні? Я скажу зараз про це Лаврову. Я не розумію чому він відмовляється.
Петро Порошенко: Ні, немає… Наші його не знають, поки просто не встановлено ніяких діалогів. Тому нехай приїдуть, познайомляться, пропрацюють сценарій Мінська, тому що я вважаю, що ми з Мінська з порожніми руками виходити не повинні. Бажано, що б там вже були конкретні позиції, які приведуть до ефективного результату. Десь ось так от. Ще раз дякую вам. З наступаючим, я не знаю, раніше називалося Міжнародним днем солідарності трудящих, тому я не знаю, в Росії змінили цю назву чи ні. Старе залишили?
Володимир Путін: Так хрін його знає!
Петро Порошенко: (сміється) Ясно. Ми з вами люди трудящі, може і до солідарності прийдемо.
Володимир Путін: Офіційно він у нас називається Свято весни і праці, ось як.
Петро Порошенко: Ось так ось (сміється). Романтично.
Володимир Путін: Буду вручати, ми відновили медалі “Героїв праці”.
Петро Порошенко: Цікаво. Я буду завтра ветеранам вручатимуть “70-річчя Перемоги”.
Володимир Путін: Завтра?
Петро Порошенко: Ми зберемося, щоб вони встигли доїхати до регіонів, зробити там. Завтра буде перша партія.
Володимир Путін: Як у вас всередині? Справляєтеся з усім?
Петро Порошенко: Справляюся. Чим далі, тим легше, тому що вже вибудовується якась вертикаль. Тому що, коли я прийшов – було непросто. Але політичну стабілізацію в умовах економічних проблем, м’яко кажучи, вибудовувати зовсім не просто. Але я можу вам сказати, що довгій черзі бажаючих (сміється) на посаду українського президента не спостерігається.
Володимир Путін: Даремно ви так думаєте. Україна цікава і красива країна.
Петро Порошенко: Так я пишаюся тим, що у мене рейтинг довіри і підтримки не падає.
Володимир Путін: Ну, слава Богу. Це дуже важливо, що б люди довіряли. Найголовніше. Це ключове.
Петро Порошенко: Добре, Володимир Володимирович. Тисну руку. Велике спасибі.
Володимир Путін: Обіймаю. До побачення, давайте.