Росія нарощує ядерний шантаж і, за даними української розвідки, розглядає варіант з терактом на найбільшій атомній електростанції у Європі – Запорізькій АЕС. Мережа переповнена апокаліптичними сценаріями розвитку подій у разі, якщо загарбники зважаться влаштувати вибух на ЗАЕС, а російська пропаганда ширить карти гіпотетичного зараження територій, які перекривають не лише Україну, а Туреччину, Молдову та частину Євросоюзу.
Втім, експерти мають свої аргументи щодо того, чи став би теракт на ЗАЕС повторенням катастрофи в українському Чорнобилі та японській Фукусімі – і знаходять низку важливих відмінностей. У чому вони полягають та чим насправді може загрожувати теракт на ЗАЕС, читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Чому ЗАЕС не може стати повторенням Чорнобиля
Головна причина полягає в тому, що на Запорізькій АЕС та Чорнобильській АЕС встановлено реактори, конструкція яких принципово відрізняється.
“Там принципово різна конструкція реакторів. Якщо чорнобильський блок не мав металевого корпусу реактора, не мав гермоооболонки, то на Запорізькій АЕС була впроваджена модернізація“,– пояснила у коментарі 24 каналу незалежна експертка з ядерної енергетики Ольга Кошарна.
Кандидат економічних наук, директор АФ “Позитив” Микола Гаврись у статті для “Дзеркала тижня” зазначає, що основною причиною аварії на Чорнобильській АЕС стали недосконала конструкція встановлених там реакторів типу РВПК-1000, зокрема, притаманний їм позитивний паровий коефіцієнт реактивності, а також надзвичайно невдала на час аварії будова керувальних стрижнів, яким був притаманний так званий кінцевий ефект.
Тож коли у ніч проти 26 квітня 1986 року на 4 енергоблоці станції розпочали проведення планового експерименту, ці конструктивні недоліки, про які персонал станції не знав, призвели до надзвичайно швидкого неконтрольованого розгону реактора.
“Це викликало миттєве википання води у каналах реактора, що ще сильніше підвищило реактивність, перегрів і розплавлення ядерного палива, у результаті чого тиском перегрітої пари плиту біологічного захисту реактора було відкинуто вгору. Це був паровий вибух, але у плані радіаційної небезпеки він мав певні ознаки справжнього ядерного вибуху, оскільки стався через розгін реактора, тобто неконтрольовану ланцюгову реакцію всередині нього. Через кілька секунд відбувся другий потужний вибух, найімовірнішою причиною якого стало загоряння водню, утвореного всередині реактора”, – стверджує Гаврись.
Вибух працюючого та розігнаного до позапроєктної потужності реактора став нагіршим з можливих сценаріїв: після вибуху стався викид у навколишнє середовище багатьох тонн ядерного палива, зокрема, урану-235, радіоактивного графіту та численних продуктів ядерних реакцій, як то йод-131, нукліди цезію, стронцій-90, плутоній, америцій, великі обсяги високорадіоактивних газів тощо.
Недоліки, що призвели до трагедії у Чорнобилі, врахували на ЗАЕС. На цій станції, зокрема, за словами експертки з ядерної енергетики Ольги Кошарної, зміцнили гермооболонку – систему енергетичних ядерних реакторів, головною функцією якої є запобігання виходу радіоактивних речовин. Там встановлені спеціальні прилади для фільтрації радіонуклідів, якщо трапиться аварія з розплавленням активної зони.
На Запорізькій АЕС використовуються значно надійніші водо-водяні реактори ВВЕР-1000, які за жодних умов не допускають неконтрольованого розгону потужності та ніколи не оснащувалися дефектними стрижнями.
До того ж, вже кілька місяців усі реактори на ЗАЕС повністю зупинені у штатному режимі. П’ятий реактор перебуває у гарячому зупині, решта – в холодному.
“Навіть після зупинки реактори протягом місяців продовжують повільно розігріватися у результаті залишкових ядерних реакцій усередині них, а отже, потребують певного охолодження. Тобто вода має циркулювати через ядро, для чого потрібні працюючі насоси і, власне, певні обсяги води. Але на нинішньому етапі навіть повна зупинка охолодження, якої, як ми сподіваємося, ніколи не станеться, може викликати пошкодження тепловиділяючих збірок, у гіршому випадку — їхнє часткове оплавлення і пошкодження корпусів реакторів з вивільненням усередині будівель блоків радіоактивних речовин і водню. Але вибухи всередині самих реакторів є неможливими“, – переконаний Микола Гаврись.
За його словами, росіяни можуть замінувати будівлю енергоблока. А от закласти вибухівку безпосередньо всередину реактора їм не вдасться, адже там висока радіоактивність, циркулює вода, фізично немає місця для закладення величезних обсягів вибухівки, здатних зруйнувати реактор. Та й навіть якщо теоретично припустити, що росіянам це вдалося, вони б точно не змогли би звинуватити у підриві Україну. А світ змушений був би жорстко реагувати на ядерний тероризм такого рівня.
Гаврись переконаний, що навіть і такий гіпотетичний вибух не спричинив би аварії масштабу Чорнобильської. Обсяг викинутих у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів усе одно був би у рази менший. А особливо небезпечного радіоактивного йоду у реакторах зараз практично немає. Період його напіврозпаду складає всього вісім днів. Тож навіть ті обсяги, які були напрацьовані до зупинки реакторів, уже давно розпалися до безпечних елементів природним шляхом.
Саме тому в Україні на офіційному рівні заявляли, що йодна терапія, покликана шляхом вживання “чистого” йоду запобігти накопиченню в організмі радіоактивного йоду-131 українцям не знадобиться за будь-яких сценаріїв.
Чи можливе в Україні повторення катастрофи на АЕС “Фукусіма-1”
Саме повторенням фукусімського сценарію російська пропаганда намагається залякати Україну та світ. Однак аби зрозуміти, чи можливе повторення катастрофи на АЕС “Фукусіма-1” на Запорізькій АЕС, варто пригадати, що ж трапилося на японській атомній електростанції у 2011 році.
Микола Гаврись у своїй статті нагадує, що під час потужного землетрусу 11 березня 2011 року в Японії на АЕС “Фукусіма-1” було зруйновано електричні лінії, які вели до станції з середини острова. На той момент енергоблоки АЕС було зупинено у штатному режимі. Упродовж години після землетрусу їх продовжували охолоджувати насосами від аварійних дизельних генераторів.
Схожі генератори, до слова, кілька разів вже застосовувалися і на ЗАЕС, коли росіяни руйнували високовольтні лінії, через які живилася станція.
Можливо, японським ядерникам вдалося би запобігти катастрофі, якби не цунамі, що наблизилося до японського узбережжя через годину після землетрусу. При проектуванні станції інженери враховували вірогідність цього стихійного лиха, однак прорахувалися з розмірами греблі: її розраховували на удвічі меншу висоту хвилі, ніж впала на узбережжя тоді.
До цього додалася ще одна критична помилка: аварійні генератори були розміщенні у підвальних приміщеннях. І коли сталося цунамі, морська вода їх вивела з ладу, повністю затопивши підвали станції.
“З цього моменту катастрофа стала неминучою. Вода в реакторах перестала циркулювати, почала перегріватися і википати, оголюючи паливні збірки, що призводило до ще більшого їхнього нагріву, а згодом і плавлення. У результаті виділилися великі обсяги водню, який накопичувався всередині будівель енергоблоків і, перемішуючись із киснем з повітря, фактично утворював гримучий газ”, – пише Гаврись.
Експерт додав, що упродовж двох діб після землетрусу вибухова суміш водню з киснем здетонувала у всіх енергоблоках від випадкової іскри.
“За належної вентиляції у будівлях, яка дала б можливість безпечно випустити водень і радіоактивні гази в атмосферу, наслідки аварії вдалося б суттєво мінімізувати, радикально зменшивши викид в оточуюче середовище радіонуклідів (який однаково через характер аварії був у рази менший, ніж на ЧАЕС). Реактори все одно були б безповоротно пошкоджені, але будівлі блоків і обладнання залишилися б значною мірою неушкодженими. На жаль, цього не сталося”, – зазначив Гаврись.
Водночас, за словами Ольги Кошарної, на ЗАЕС є рекомбінатори водню, що дозволяє контролювати його виділення у разі розплавлення активної зони.
“На Фукусімі був не ядерний вибух, а вибух водню. Тому що водень в поєднанні з повітрям є вибухонебезпечною сумішшю. Це сповільнюватиме процес викиду радіонуклідів”, – зазначила Кошарна.
Гаврись переконаний, що повторити “Фукусіму” на ЗАЕС росіянам не вдасться. Для цього їм би довелося вивести енергоблоки станції на потужність, а потім припинити їхнє охолодження. Зробити це зараз неможливо. Адже усі реактори не працюють вже впродовж кількох місяців, що мінімізує як можливість аварії, так і її потенційні наслідки. Натомість на “Фукусімі” всі реактори виробляли енергію до моменту спрацювання аварійного захисту.
Росіяни, звісно, могли би спробувати запустити реактори, зокрема, п’ятий, що перебуває у гарячому зупині. Однак про спроби його пуску одразу стане відомо Україні. Ба більше: українські атомники мають можливості дистанційно зупинити ці спроби.
Натомість кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Олена Паренюк нагадала: за час повномасштабної війни ЗАЕС сім разів втрачала живлення – і, на відміну від “Фукусіми”, переходила на генератори.
“Дизельні генератори витримували. Адже на всіх станціях застосований так званий “фукусімський пакет покращень“, — підкреслила вона.
Чого ж чекати у разі теракту на ЗАЕС?
Олена Паренюк переконана, що у випадку з ЗАЕС ані чорнобильський, ані фукусімський сценарії не повторяться. З цих двох катастроф було зроблено певні висновки. І стандарти експлуатації ЗАЕС містять різні варіанти можливих катастроф, зокрема, втрати охолоджувачів, землетрусу та падіння на станцію літака. Та й реактори на ЗАЕС, як вже зазначалося, захищені значно краще, аніж у Чорнобилі.
Тож основний ризик, на думку Гаврися, полягає в тому, що росіяни можуть спробувати підірвати або сухе сховище, або басейни зберігання відпрацьованого ядерного палива ЗАЕС. Однак це не призведе до значного радіоактивного забруднення поза територією станції.
“У першому випадку відбудеться забруднення навколишньої території, але більша частина радіоактивних речовин залишиться на майданчику сховища. У другому — буде значно забруднено внутрішні приміщення ЗАЕС. Утім, за межами території ЗАЕС радіоактивне забруднення буде майже відсутнім. Про якусь суттєву евакуацію і тим більше про створення зони відчуження не йтиметься. Очевидно, привабливим такий варіант для ворога є тому, що у вибухах можна буде звинуватити Україну, хоча навряд чи у це хтось повірить”, – зазначив Гаврись.
При цьому, як розповідав у коментарі журналістам завідувач відділення атомної енергетики Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Володимир Борисенко, через припинену роботу реакторів накопичена радіоактивність зменшується в три тисячі разів.
Натомість професор Інституту радіоактивності довкілля Фукусімського університету Марк Железняк вважає, що у разі теракту на ЗАЕС зона зараження становитиме приблизно 30 км. Про це він розповів OBOZREVATEL у програмі “Орестократія”.
За словами Железняка, у разі, якщо окупанти все ж наважаться на підрив ЗАЕС, насамперед і найбільше постраждають міста Енергодар та Нікополь, який розташований у 10-кілометровій зоні. Зараження інших територій і формування поля забруднення буде залежати від природних умов – напрямку вітру, наявності чи відсутності опадів.
Під загрозою радіаційного зараження можуть опинитися населені пункти у радіусі 30 км: їхній перелік ми публікували тут.
