Безліч громадян України, які виїжджають до Польщі, Чехії та інших країн, змушені ризикувати здоров’ям і навіть життям заради того, щоб заробити гроші на існування. Але золоті гори їм там не світять. У разі смертельних трагедій з’ясовується, що їхнім рідним бракує коштів навіть на те, щоб повернути тіло рідної людини на батьківщину й поховати.
Через те, що в Україні люди не можуть знайти роботу з гідною оплатою праці, їм доводиться оббивати пороги закордонних фірм, керівники яких навіть не дбають про безпечні умови.
У польському містечку Кемпно раптово померла 23-річна українка з Тернополя Натія Кирія. Жінка була розлучена, в неї залишився 3-річний син, виховання якого тепер повністю ляже на її 53-річну маму.
Як розповідають знайомі сім’ї, Натії стало погано, коли вона разом із мамою поверталася з роботи. Вертольотом українку встигли доправити в лікарню в Познань, але врятувати її не змогли. Попередня причина смерті – крововилив у головний мозок.
Друзі Натії звернулися по допомогу через соціальні мережі, оскільки її мама залишилася в складному матеріальному становищі: необхідно доправити тіло дочки на батьківщину, а також займатися маленькою дитиною.
Знайома загиблої на ім’я Віра розповіла, що Натія близько 2 років жила в Польщі разом із мамою і маленьким сином. Мріяла там залишитися назавжди, щоб її дитина пішла в польську школу й здобула освіту.
Вона зазначає, що умови праці в столярному цеху дуже важкі. “Там меблева фірма на тисячу працівників. Знаю, що в цеху було дуже жарко. Вона раніше працювала на заправці, а потім перейшла на цю меблеву фабрику, офіційно була працевлаштована. Вона хотіла залишитися в Польщі, тому що в Україні її ніщо не тримало”, – говорить OBOZREVATEL
До переїзду з України вона займалася танцями і мама дуже цим пишалася. У соцмережах писала: “Любить танці моя україночка!” Дівчина закінчила коледж дизайну. У сім’ї крім Натії є ще дорослий син.
На жаль, це не перший випадок, коли в Польщі гинуть українські заробітчани. Вони їдуть до Європи заради великих доходів, але після загибелі виявляється, що немає коштів навіть на те, щоб повернути тіло для поховання на батьківщині.
Так, згодом Польщі дорогою на роботу помер 33-річний житель Бродів Андрій Сірко. Його дружина Галина залишилася одна з двома маленькими дітьми.
Їй теж була потрібна допомога для того, щоб доправити тіло чоловіка на батьківщину й поховати. Попри те що сім’я вже кілька років жила й працювала в цій країні, грошей на чорний день у них не виявилося.
Також в Польщі загинув будівельник з Волині 23-річний Назар Філімончук. У соцмережах також збирали кошти, щоб допомогти родині перевезти тіло в Україну й поховати.
У червні трагічно загинув у Польщі 35-річний Василь Чорней з Прикарпаття. Чоловік працював у столярному цеху. Йому стало погано на роботі, він упав, у нього почалися судоми. Проте власниця підприємства не стала викликати швидку, а наказала вивезти українця в ліс. Там його тіло через кілька днів знайшли лісники. Але суд засудив полячку всього до 2 років та 10 місяців позбавлення волі за те, що вона не надала допомогу людині. Також їй заборонили 12 років займатися підприємництвом. Жінка ховалася від правосуддя, і тільки в березні цього року її заарештували.
Не тільки в Польщі гинуть українські заробітчани. В Чехії загинула 27-річна Оксана Василів з Івано-Франківщини. У неї теж залишився маленький син, вихованням якого тепер займається літня мама.
Оксана кілька років уже їздила на заробітки, щоб утримувати сім’ю. Спочатку до Польщі, а потім підвернулася робота в Чехії. Однак саме там на будівництві вона трагічно загинула: на висоті провалилася крізь скляну підлогу.
Гинуть українці і в Італії. Кілька жінок, які доглядали за людьми похилого віку в цій країні, померли від коронавірусу. Друзі та рідні також збирали кошти для того, щоб перевезти їх додому.Умови роботи жахливі
Іванка Новак, яка вже кілька років живе і працює в Польщі, каже, що насправді гроші заробітчанам у цій країні дістаються нелегкою працею.
“Тут нема чого дивуватися. Люди їдуть сюди працювати не тільки тому, що тут більше платять. А тому що тут є робота. На заході України з роботою взагалі дуже складно. Спробуйте відшукати хоч щось у маленькому селі на Івано-Франківщині, Львівщині, та навіть у Дніпропетровській чи Харківській областях. Колись були колгоспи, радгоспи. Тепер у кращому разі в когось у селі є фермер, до якого можна найнятися і то за копійки. А влаштуватися працювати вчителем чи в бюджетну сферу неможливо. Скрізь родичі, куми, друзі”, – говорить Новак.
Жінка вважає, що в Польщі наші заробітчани статків надбати не можуть. “Їм цих грошей вистачає на те, щоб сім’я в Україні могла купити продукти, зібрати дітей до школи, та батькам на ліки. Молодь, якщо обоє тут працюють, то можуть ще якось будинок побудувати або відремонтувати, щось у дім купити. Але якщо в родині вже двоє-троє дітей, то сильно не розженешся”, – вважає Новак.Читайте також
Надія Крижанівська, яка також їздить на заробітки до Польщі, каже, що на багатьох фірмах умови роботи дуже важкі. Але вибору немає, оскільки на батьківщині вони нічого заробити не можуть.
“Я сама працювала на меблевій фабриці. Це нестерпно, другий раз я б уже туди не найнялася. У цеху дуже жарко, витяжки дуже погані. При мені у жінок носом ішла кров, одна непритомніла. Але нам кажуть – не подобається, інших візьмемо. Он вас скільки в чергах на кордоні стоїть”, – розповідає Надія.
Директорка однієї з фірм із працевлаштування українців у Польщі Вікторія Заровна розповіла, скільки можна заробити в цій країні.
“Усе залежить від того, що ви вмієте робити. Наприклад, на зборі печериць або полуниці заробляють 500 євро (16 500 грн) на місяць. Зварювальник або муляр у Польщі може розраховувати на 700-800 євро (23 100 – 26 400 грн). Спеціаліст із оббивання меблів отримає 500-550 євро (16 500 – 18 150 грн). Українцям ще доведеться витратитися на житло – на жаль, не всі роботодавці його надають. І на харчування. Звичайно, частина продуктів у Польщі дешевша, ніж в українських супермаркетах, тому люди економлять”, – пояснює вона.
Українці змушені їхати в європейські країни, щоб хоч якось забезпечити життя собі, своїм дітям і літнім батькам. Більшість із них не проти повернутися й працювати вдома, але в своїх містечках і селах вкрай важко знайти роботу. А якщо вона і є, то гідні гроші для нормального життя там платити не готові.