Я ніяк не могла зрозуміти чому мене занесло у Хорватію. Я чула про цю країну лише 2-3 рази і то просто назву. І знала, що столиця Загреб, лише, тому що у Києві на Житомирський був старий кінотеатр «Загреб» і мені було цікаво що це. Навіть добою раніше як у ній опинилися я не думала, що коли-небудь у ній побуваю і не планувала.
І от зараз я в Хорватії і тепер розумію чому: те, яка вона зараз – це те ЩО буде з Україною.
Хорватію бомбила 30 років тому, Сербія, така ж божевільна як і Сосія, тому що вона крім Хорватії бомбила і Чорногорію і, Боснію і Ґерцеговину, і Албанію.
І хорвати були біженцями у Німеччині і Швейцарії.
Війна тривала 4 роки (1991-1995 рік). Причина – вихід зі складу Югославії.
1. Хорватія перемогла.
2. Президента Сербії Слободана Мілошевича засудив Гаазький суд
3. Усі хорвати знають англійську. Тому що поки були біженцями мінімум 9 місяців потребували англійську. І, тому що після війни освіта стала настільки гідною, що англійську усі круто знають завдяки звичайній шкільній освіті. І майже кожен хорват знає німецьку вільно, тому що, знову ж таки, 90% туристів – німці і швейцарці. А німецька неймовірно важка мова. Якщо англійська найлегша у світі, то німецька точно ТОП 3 найважчих. Але вони опанували. З українцями, мовно, відбувається те саме зараз.
4. 90% туристів у Хорватії з Німеччини і Швейцарії, саме ті в кого були біженцями хорвати. Частина то самі хорвати, які лишилися у тих країнах приїжджають відпочивати, частина німці і швейцарці, які усі ці 30 років підтримують таким чином хорватів і їх туризм. Саме цим вони відновили і підняли країну лише за 5 років після війни рахунок туристів і лише з двох країн.
5. Хорватія не має жодних стосунків із Сербію ані на державному рівні, ані на рівні просто людського спілкування.
6. В Хорватії немає понтів. Взагалі. Усі і мільйонери і прибиральники гідні люди і ніхто не почувається і не поводиться зверхньо чи навпаки самопринижуючись.
Заходячи, навіть, в дорогий ресторан, офіціанти одночасно і почуваються гідно і одночасно немає кривих поглядів, мовляв, «одну страву на двох замовляєте? Фу» ні … вони дружньо і привітно і якось по сімейному і по доброму усе розуміють, перепитують чи принести дві тарілки.
Навіть ті, хто мільйонери і власники цілих багатоквартирних будинків мають нуль понтів і мають справжню людяність.
Абсолютно ніхто не поводиться ані з ким зверхньо.
Тому у цьому я дуже сподіваюся, що українці мають шанс завдяки війні теж такими стати.
7. Жінки не роблять штучну красу. Ні в кого ніяких «губ, вій, цицьок, волосся нарощеного» тощо … і вони красиві, доглянуті, із самоповагою і гідні.
8. Майже усі мають мінімум 2 дітей, часто 3 і 4.
Ніхто не народжує одну дитину.
9. Усі і Мами і Татусі, грають зі своїми дітьми будь – якого віку. І самі радіють і насолоджуються, а не просто підіграють дітям і не втикають у телефони ані діти, навіть, підлітки, ані дорослі.
Грають і у хованки і в баскетбол і разом ловлять рибу і багато чого.
10. Усі мають освіту і якісну освіту. Тому що усвідомленнями сталі і ті хто вчиться і ті хто викладають.
11. Ніхто нічого не нав’язує і не запарює. Абсолютно ніхто, ніде, нікому. Хочеш бери, не хочеш не бери. Можеш взагалі прийти і сидіти в кафе, і, якщо нікого не кличеш, тебе не турбуватимуть і тим паче не казатимуть «без замовлення не можна сидіти». Ви можете собі таке уявити в Україні до війни чи будь-де, де Ви заходите у ресторан, особливо у дорогий, просто сідаєте, нічого не замовляєте, а Вас не чіпають, а потім просто встаєте через пів години – годину і йдете. А Вам і слова не скажуть, якщо покличете, але не замовите нічого, а, наприклад просто попросите зарядку для телефону чи ручку, чи викликати таксі зроблять))) і слова не скажуть про замовлення і перепитуючи чи все добре і потрібна допомога. Якщо замовите найдешевшу страву чи просто воду, ніхто навіть ані краплі сарказму в очах не проявить, їм навіть на думку це не спаде. І у цьому випадку, якщо взагалі нічого не замовите, із Вами теж будуть як із друзями і з повагою. В житті такого ніде не бачила.
12. Але при цьому кожен, якщо бачить що потрібна допомога – допоможе не чекаючи, поки їх попросять чи звернуться. Від дрібниць до великого.
13. Гроші для них не пріоритет. І за гроші ніхто не вдавиться сам і нікого не вдавить. Так, ціни високі, тому що ЄС, але ніхто не перевірятиме, не рахуватиме. Ми заїхали і я два тижні не могла дочекатися поки мені дадуть рахунок на який сплачувати оренду. І так в усьому. Ніхто не боїться, що хтось обдурить, кине, не заплатить чи не доплатить, можливо, тому що усі маючи спільне горе в минулому поважають одне одного, а приїжджають лише німці і швейцарці, а не соснинський контингент. Ніхто ані краплі не намагається вислужитися, щоб мати перспективу на чайові, їм пофіг, усі гідні. І вони не марять тими чайовими зовсім. Гідні до себе і один до одного, до своїх і до інших.
14. Немає в них заробітчан. Усюди працюють лише самі хорвати. І це чудово. І самі теж не їдуть заробляти в інші країни.
15. Не бюрократи. Навіть на побутовому рівні, а просто життєрадісні, чесні і справедливі.
16. Ставлення чоловіків до жінок дивовижне. З повагою, відкритістю, чесністю, турботою і, якщо і стосунках чи у шлюбі із ніжністю.
Понтів немає ані в чоловіків, ані в жінок.
17. Майже немає ніяких дорогих брендів одягу, взуття, сумочок ані на людях, ані у магазинах. Просто якісний і красивий одяг і все. Може хорватського виробництва.
18. Навіть сантехніки чи прибиральники з якісною освітою, розумним обличчям, чисті пречисті, виховані, ввічливі із шкарпетками білішими ніж у мене коли-небудь були. Роблять усе на совість і якісно, ніхто не завищує ціни і не чекає чайових і ніхто не почувається «робочим чи що обслуговує персоналом» і ніхто так ні до кого не ставиться.
19. Хорвати єдині хто на Airbnb не розкручує на додаткові витрати, я бачила багато де, і спеціально перевірила ледь не усі країни. Лише вони настільки порядні, що немає ніякої додаткової оплати за прибирання, у інших ось так, наприклад за подобову оренду 100$ доба + 70$ прибирання + (10$ туристичний збір) + % Airbnb, а він часто теж не маленький і от в об’яві наче 100$ за добу, а виходить усі 180-200$.
Тільки не у хорватів, у них якщо доба 100$, то рівно 100$ і буде, жодних махінацій, і відсоток Airbnb вони сплачують самі, орендодавці, а не Ви. Таке я бачу вперше і це про гідність і чесніть. А ще ціни в сезон і не в сезон не змінюються, максимум де інде може на 20%, але не в 2-3 чи у разів. Немає такого.
20. Немає вуличних тварин. Ані котів, ані собак. Взагалі.
Домашніх, принаймні, собак ДУЖЕ мало, немає ніяких заводчиків і купівлі – продажу породистих собак. В кого є собаки, то видно що то собаки не куплені, а з притулків чи щось таке, все. Але думаю, що і притулків немає. Породисту бачила пару разів і то, може то були туристи із собаками. Безхатьків людей теж немає.
Бо після війни вони навчилися цінувати не лише своє життя і не лише життя людей.
Я зрозуміла, що випадково опинилися тут щоб побачити як буває… в житті не бачила гідніших людей і націю на усіх рівнях. Ніколи не бачила таких ментально здорових людей… і чоловіків і жінок і дітей і людей похилого віку. Це як утопія, але це реальність, їх реальність, а значить реально і для українців і взагалі для будь-кого. Усе те, чого наші люди і люди на пострадянському просторі ще до війни намагалися досягти чи пропрацювати, в них є на 100%, і вони точно нічого не роблять для цього спеціально, усе зробила та війна для їх подальшого блага і щастя. І в них точно немає думки, що вони якась нація най…. найкращі, найсміливіші, чи ще якісь, нєа… та про них мало хто знає і чує взагалі, а їм і не треба. Ось тому вони і гідні і ментально здорові тотально. Жодного разу не чула, щоб із дитиною хоча б холодно розмовляли, але при цьому діти виховані, але і вільні, не скуті і щасливі. Немає ніяких дивних підлітків і усіляких субкультур. Немає алкоголіків, чи дивних бабусь… в усі дуже чистоплотні: від поведінки і одягу до будинків і двориків.
І ось хорвати, по-перше приклад того, що бувають ментально і психологічно здорові люди, і не окремо, а цілою країною. І вони, точно, не жертви, а щасливі і життєрадісні люди, хоча Сербія мріяла, щоб вони і після війни почувалися жертвами і нещасними, але хорвати не лишили Сербії такої можливості насолоджуватися їх нещастям і стражданнями ані під час, ані після війни.
Ну і, звісно, безпечна країна, тут в відкритому підземному гаражі лишають і нові плазмові ТВ в коробці, запаковані і купу інших речей і вікна в дорогих машинах відкриті на усю ніч і години.
І парадокс у тому, що ніхто не згадує війну і навіть те, що вони перемогли… ні, але… при цьому вони не забувають. Це тонке мистецтво, але їм вдалося його опанувати. Просто згадувати марно, а не забувати діями і змінами і створеннями на краще – то мудро.
А по-друге – це шанс, для України. Звісно, може хорвати були такими завжди. Але з іншого боку, якщо не завжди, то вони пережили Югославію як ми СРСР, війну теж, сусіда такого мають як і ми, але принаймні зараз вони ось такі…. Найгідніші і найпорядніші з усіх, кого я зустрічала з різних народів і країн. Побачимо. Мені хочеться вірити, що наші шляхи схожі, а значить і Україна і українці мають шанс на таке майбутнє, яке у хорватів сьогодення.
Війна їх, так би мовити, « пробудила» і вони гідні, чесні, щасливі, ментально здорові, зовсім не бідні.
Дасть Бог буде і в нас так. Змогли вони, зможемо і ми. Тільки от в них повномасштабна війна тривала 4 роки, а ми хочемо якомога скоріше перемоги, а чи було б так само на користь їм, якби їх війна тривала менше. І чи буде нам. Чи дійсно нам достатньо для такого лише цих 3 місяців чи декількох для такого майбутнього десятиріччя по тому як у хорватів, а не лише на кілька місяців чи пару років усвідомлень і тимчасових, чи часткових змін, їх бомбили не менше нас.
А так історії і шляхи дуже схожі. І є дивовижний орієнтир і приклад того як може бути.
Але, якщо я у Хорватії зараз бачу те що чекає Україну, то я щаслива і спокійна.