Не секрет, що портрет середньостатистичного українського пенсіонера і європейського серйозно відрізняється.
Єдине, що об’єднує українських людей похилого віку з країнами Євросоюзу, це превалювання літніх жінок в порівнянні з чоловіками, хоча вік наших леді близько 75 років, а за кордоном – більше 80. Висновки напрошуються самі собою.
Коефіцієнт заміщення – що це?
Коефіцієнтом заміщення називають співвідношення розміру пенсії з колишніми робочими доходами. У Конвенції мінімальних норм соцзабезпечення, затвердженій Міжнародною організацією праці говориться, що він повинен становити не менше 40% від колишньої зарплати.
Проте, в різних країнах справи йдуть по-різному:
Чехія – 43,5%;
Канада – 39,2%;
Британія – 32,6%.
В інших країнах пенсії теж потрапляють в діапазон від 40% до 30%. Статистика показує, що в більшості своїй пенсіонери отримують набагато менше, ніж заробляли. Тоді як ці люди повинні забезпечувати своє існування?
Що пишуть про пенсії закордонні ЗМІ
У західних країнах рясніють повідомлення із заголовками:
скільки потрібно накопичити до такого-то віку;
на чому заробляти, якщо вам за…;
як зрозуміти, чи вистачить вам грошей після виходу на пенсію і т. д.
У більшості держав активно обговорюється тема, що держава ніколи і не обіцяла забезпеченої старості за свій рахунок, тому це головний біль самих пенсіонерів.
Як же тоді пенсіонери накопичують на подорожі?
Якщо ситуація в різних країнах, по суті, ідентична, то чому пенсіонери на Заході можуть собі дозволити те, що не доступно нашим людям похилого віку? Відповідь проста.
За кордоном давно діють спеціальні накопичувальні програми, які можна підтримувати в добровільному або обов’язковому порядку. Завдяки їм частина зарплати йде в “особистий пенсійний фонд”, а ця штука значно збільшує коефіцієнт заміщення (КЗ).
Приклад для наочності: у Швейцарії КЗ становить 32%, але якщо додати до нього 23% від накопичувальної системи, в сумі вийде більше 55%. А це вже більше половини стандартного доходу працюючої людини. І в більшості країн чинять так само.
Забезпечення гідної старості – завдання самого пенсіонера. Проблема в тому, що в Україні для цього потрібно створити не просто стабільну фінансову систему, а переконати людей повірити в її надійність. А ще підняти рівень зарплати до планки, коли є можливість в принципі щось відкладати.