Вакцини є одним із найкорисніших винаходів людства. Завдяки вакцинам врятовано сотні мільйонів людських життів і вони продовжують це робити. hromadske розповідає про найдивовижніші перемоги над хворобами, якими ми завдячуємо саме вакцинам.
Віспа: історія безумовної перемоги завдяки вакцинам
Якщо вам не більше 40 років, то ви гарантовано не стикалися з цією хворобою. Сьогодні на неї не хворіє ніхто в жодній країні світу завдяки вакцинам. А її збудники зберігаються лише в двох дуже добре захищених лабораторіях у США та Росії.
Але до цього лише в ХХ столітті натуральна віспа забрала 300 мільйонів людських життів. Це єдина інфекційна хвороба, яку вдалося повністю викорінити. Ключову роль у боротьбі з нею зіграла вакцинація.
Першими проявами віспи є лихоманка, сильна слабкість, біль у спині, блювота й головний біль. На другий чи третій день температура падає, а на тілі людини з’являється висип. Приблизно третина всіх хворих зрештою помирала. А ті, хто вижив, мають імунітет і характерні численні шрами на шкірі, особливо на обличчі.
Нам відомо, що люди хворіли на віспу ще до початку нової ери. У XVIII столітті в Європі від неї щороку помирало 400 тисяч людей і вона була причиною третини всіх випадків сліпоти.
Саме проти натуральної віспи була створена перша в історії вакцина. І тут треба віддати належне… коровам.
Річ у тім, що корови також хворіють на свою, коров’ячу віспу, а люди можуть нею від них заразитися. На щастя, без серйозних наслідків для здоров’я.
Понад два століття тому англійський лікар Едвард Дженнер звернув увагу на те, що доярки, які заражалися від корів коров’ячою віспою, потім уже не хворіли на натуральну, тобто людську.
В 1796 році він провів історичний експеримент. Лікар заразив коров’ячою віспою восьмирічного хлопчика на ім’я Джеймс Фіппс — сина свого садівника. Той захворів, але без жодної небезпеки для життя. Якийсь час по тому хлопчика спробували заразити вже натуральною віспою, але нічого з того не вийшло, бо в нього виробився імунітет проти цих хвороб. Вже на початку XIX століття вакцину проти натуральної віспи успішно використовували в різних країнах.
Та навіть у 1950-их роках, за півтораста років по її винайденню, щороку в світі на натуральну віспу хворіло близько 50 мільйонів людей. Тому в 1967 році ВООЗ запровадила глобальну кампанію боротьби проти віспи. Завдяки ній 10 років по тому, в 1977 році в Сомалі був зареєстрований останній випадок захворювання. ВООЗ була вже готова оголосити про повне подолання хвороби, але далі стався інцидент, який досі не отримав вичерпного пояснення.
В 1978 році на віспу захворіла Дженет Паркер — фотографиня кафедри анатомії медичного факультету Бірмінгемського університету. В університеті справді досліджували збудника натуральної віспи, але цим займалися інші люди і ніхто з них не захворів. Щоб уникнути спалаху хвороби, в екстреному порядку лікарі вакцинували близько пів тисячі людей, які могли контактувати з хворою. Спалаху вдалося уникнути, але сама Дженет Паркер померла і стала останньою в історії жертвою натуральної віспи.
Вже чотири десятиліття вакцинацію проти віспи не проводять, оскільки в цьому немає потреби. На натуральну віспу можуть хворіти лише люди, тому жодна інша тварина не може слугувати «резервуаром» для збудника цієї хвороби.
Боятися повернення хвороби не варто, але виключити на 100% таку небезпеку не можна. Наприклад, у 2014 році в американському штаті Меріленд в одній із наукових лабораторій знайшли кілька пробірок зі збудником натуральної віспи, яких там точно не мало бути. Імовірно, про них просто забули. На щастя, негативних наслідків ця історія не мала.
Також не можна виключити ймовірність того, що збудник хвороби в якийсь спосіб потрапить до рук терористів, які використовуватимуть його як біологічну зброю. Комусь це може здатися фантастикою, але США про всяк випадок мають запас вакцини проти віспи. На щастя, натуральна віспа як біологічна зброя — геть не найстрашніша річ. Саме тому, що є вакцина і ліки від неї.
Поліомієліт: перший кандидат на виліт завдяки вакцинам
Наступною інфекційною хворобою, яку людству вдасться викорінити завдяки вакцинам, може стати поліомієліт. Про цю страшну хворобу більшість сучасних людей також знає швидше з підручників, і це дуже добре.
Вірус, що викликає поліомієліт, дуже легко передається орально-фекальним шляхом від людини до людини. Переважна більшість людей взагалі його не помічає або хворіє у легкій формі.
Але так щастить не всім: приблизно в одного з двох сотень хворих виникає параліч. Це незворотній процес, який може статися впродовж лічених годин. Десять відсотків людей із паралічем помирають. Найприкріше те, що найбільш беззахисними перед поліомієлітом є діти віком до 5 років.
Існує три типи поліовірусу. В 1999 році був зареєстрований останній випадок зараження вірусом другого типу, і 5 років тому ВООЗ офіційно оголосила про його повне викорінення. А в 2018 році вона оголосила про викорінення вірусу третього типу, яким люди не заражаються з 2012 року. Залишається лише перший тип. На щастя, його так само можна викорінити, як і два інших.
Захист є — це вакцини двох типів, винайдені в 1950-их роках. На думку ВООЗ, вони є одним із найважливіших досягнень медицини минулого століття. Попри те, що кількість випадків захворювання на поліомієліт значно зменшилася впродовж останніх десятиліть, у таких країнах, як Афганістан та Пакистан, воно досі трапляється. І це погані новини для всіх. Оскільки хвороба часто минає без симптомів, її збудник може непомітно потрапити до будь-якої країни. Тоді кожна неімунізована людина опиниться під загрозою.
На жаль, вакцинація проти поліомієліту має купу шкідливих міфів, які заважають боротися з цією страшною хворобою. Наприклад, у Нігерії не так давно деякі релігійні лідери говорили, що під виглядом вакцинації лікарі поширюють ВІЛ та роблять жінок безплідними. Результат таких «проповідей» — менше охоплення вакцинацією та подальші спалахи хвороби.
Дифтерія: одна з найнебезпечніших дитячих хвороб
Саме діти завжди були найбільш вразливими для дифтерії. В 1880-х роках у США рівень летальності від неї в деяких регіонах сягав 50%. У Європі під час Першої світової війни завдяки успіхам медицини та вакцинам цей показник знизився до 15%. До 1980-х у країнах, що розвиваються, на неї щороку хворіло близько мільйона людей, 50-60 тисяч із них помирало. Навіть сьогодні під час захворювання на дифтерію летальність може перевищувати 10%.
Збудником цієї хвороби є бактерія Corynebacterium diphteriae. Вона виділяє екзотоксин — токсичну речовину, яка після потрапляння до організму людини стає головною причиною всіх проблем.
Дуже часто дифтерія минає легко. Але в інших випадках вона може вражати верхні дихальні шляхи, серцевий м’яз та нирки. Подеколи хворому, щоб врятувати життя, необхідно робити трахеотомію (хірургічну операцію, під час якої в трахеї робиться отвір, щоб людина могла дихати).
Вакцина проти дифтерії є однією з найстаріших серед тих, що використовується в медицині — її створили майже сто років тому. Основний її компонент — анатоксин, той самий токсин, що його виробляють збудники хвороби, але позбавлений небезпечних властивостей і здатний викликати імунну відповідь.
Щеплення від дифтерії дітям роблять декілька разів, щоб утворився стійкий імунітет проти хвороби, а потім у дорослому віці повторюють щодесять років. Її ефективність дуже висока — від 92% до понад 99%, залежно від кількості доз.
Завдяки вакцині вдалося значно знизити захворюваність на дифтерію. За даними ВООЗ, 86% дітей у світі отримують необхідні три дози вакцини. Але в деяких країнах, наприклад, в Африці, цей показник менший за 50%.
В Україні, за даними МОЗ, на жовтень 2019 року рівень вакцинації серед дітей до року становить лише 59%, а дорослих — 52%. Саме тому в нас досі реєструють випадки цього захворювання.
Кір: історія гібридної перемоги
Кір — це ще одна інфекційна хвороба, через яку так само, як і через дифтерію, страждають насамперед діти, особливо до 5 років.
За даними ВООЗ, 2017 року від неї в світі померло 110 тисяч людей. До запровадження вакцини проти кору в 1960-х роках щороку ця хвороба забирала приблизно 2,6 мільйона людських життів.
Кір — це дуже заразне захворювання вірусної природи. Заразитися на нього можна під час безпосереднього контакту з хворим або через повітря.
Починається воно значним підвищенням температури, що може триматися упродовж 4-7 днів. У хворих може бути кашель, нежить, почервоніння очей.
Але одним із характерних проявів є висип, який з’являється на обличчі та верхній частині шиї, а потім розповсюджується всім тілом і тримається упродовж 5-6 днів.
Кір може викликати серйозні ускладнення: сліпоту, набряк головного мозку, діарею, що призводить до зневоднення організму, а також пневмонію. Вони найчастіше розвиваються в дітей віком до 5 років або в дорослих після 30 років. Саме з ускладненнями найчастіше пов’язані смертельні випадки. Хворий на кір є заразним за 4 дні до появи висипу і протягом 4 днів після його появи.
Хоча специфічного лікування від кору не існує, в разі належного догляду смертність від цієї хвороби не перевищує одного відсотка. Але без належної допомоги помирає приблизно кожен десятий. Не дивно, що понад 95% усіх смертей від кору припадає на бідні країни, насамперед в Азії та Африці.
Переламним моментом у боротьбі з цієї хворобою стало створення в 60-х роках минулого століття вакцини, яка досі залишається найкращим способом її профілактики. До того ж досить доступним, адже вартість імунізації однієї дитини коштує приблизно один долар.
Висновок щодо ефективності вакцини можна зробити з наступних цифр. Вже в 2000 році смертність від неї скоротилася зі згаданих 2,6 мільйона на рік в середині століття до 545 тисяч випадків. Тобто приблизно вп’ятеро. А за наступні 17 років — ще приблизно вп’ятеро. ВООЗ зазначає, що лише з 2000 по 2017 рік вакцинація врятувала понад 20 мільйонів людських життів.
Але на відміну від натуральної віспи чи двох типів поліовірусу збудник кору не зник. Люди продовжують хворіти через те, що цю доступну і досить безпечну вакцину отримують далеко не всі діти.
Так, за даними ВООЗ, в 2017 році дві дози (після першого щеплення не у всіх виробляється імунітет) отримало 67% дітей у світі. В Нігерії, Пакистані та інших бідних країнах цьому факту легко знайти раціональне пояснення.
Але якщо розглядати Україну, де щеплення від кору входить до національного календаря (тобто робиться всім за рахунок держави) це зробити складніше.
Факт полягає в тому, що протягом тривалого часу в XXI столітті в нас вакцинацію від кору проходило не більше 60% дітей. Внаслідок цього в 2017-2019 роках в Україні стався спалах кору, коли захворіли понад 115 тисяч людей, 39 із яких померли.
На щастя, цього року ситуація нормалізувалася завдяки вакцинам і, за даними Центру громадського здоров’я, за 11 місяців зареєстровано 262 випадки кору — набагато менше порівняно з попереднім роком.