Як виявилося, чоловік потерпілої того дня також мав їхати з дружиною, проте молодший син прихворів і Андрій залишився вдома.
Наталя Тараненко, одна з тих кому вдалося вижити в аварії на чернігівщині, що сталася на початку грудня. Жінка упродовж 2 місяців намагалася оговтатися від стращного ДТП і навіть не бувала вдома, де на неї чекали четверо дітей. Для них зустрітися з мамою стало справжньою мрією.
Про це 11 лютого йдеться в сюжеті ТСН о 19:30.
Того дня, 7 грудня, маршрутка, в якій була Наталя, не доїхала до Чернігова якихось 20 кілометрів. В автобус влетіла фура. 11 людей загинуло на місці, двоє за годину померли в лікарні. Вижили 5 пасажирів, серед них і Наталя, але чи житиме – тоді лікарі відповідали обережно.
10-річний Сашко, 9-річна Катруся, 5-річний Влад та трирічний Артем Тараненки на кілька місяців залишилися вдома, у селищі Прачі, без мами. Увесь цей час вони не мали змоги навіть почути маму. Про її стан телефоном переповідали медики. Катруся жаліється, що без мами минув Миколайчик, потім Новий рік і Різдво, а найголовніше – її, Катін, День народження.
Дорогою до лікарні, яка займає близько 2 годин, діти грають “в журналістів” – по черзі ставлять одне одному питання. З собою для мами вони везуть малюнки, які намалювали в садочку. Кажуть, що при зустрічі нарешті обіймуть і поцілують маму.
Андрій Тараненко, чоловік потерпілої, дорогою розповідає, що разом з дружиною теж мав їхати в тій маршрутці. Записався на рейс, Наталя поклала в сумку його паспорт, але молодший син прихворів і чоловік лишився вдома. Так після аварії він опинився у списку загиблих, адже серед уламків було тіло чоловіка, якого не відразу ідентифікували.
Після приїзду до Чернігівської лікарні №2 Катруся розповідає мамі вірші, а найбільше ніяковіє маленьким Артем. Діти намагаються хоч якось зарадити мамі.
Наталю поки що не виписують, лише переводять на реабілітацію до районної лікарні. Жінка каже, що їй вже краще, лише голова болить на місці рани. Медики, своєю чергою, зазначають, що це і так неймовірний результат.
“Довгий час вона була на апараті ШВЛ, множинними переломами ребер, пневмоторексами, егмоторексами, травма голови, тяжкий стан, загалом у реанімації провела більше місяця, це був трудомісткий процес”, — розповідає завідувач відділення анастезіології з ліжками інтенсивної терапії В’ячеслав Святушенко.
Наталя додає, що не пам’ятає взагалі нічого з того дня, лише те, як вийшла купити хот-дог і каву. Каже, що найбільше хоче одужати, адже вдома чекає господарство.