24 березня під час обстрілів в окупованому Тростянці поруч із будинком сім’ї Галат розірвався снаряд від російських військових. У кімнаті, де перебувала родина, обвалилася стіна і частина стелі. Травми отримали тато, бабуся і 9-річна Альбіна.
“Нам не вистачило буквально п’ять хвилин, щоб спуститися в погріб”
24 березня був місяць, як Тростянець перебував в окупації російськими військовими. За цей час, розповідає Катерина Галат, до обстрілів дещо звикли. Кожного вечора ховалися від них з родиною у погребі. Той вечір, коли все сталося, також почався з обстрілів.
“Ми вирішили, що це далеко, аж потім свекруха, що повернулася з вулиці, сказала: десь близько вдарило, давайте збиратися в погріб. Ми тільки почали збиратися, тільки дитинка одягала кофту, — біля нашого будинку впав снаряд, розірвався і з силою вибив стіну”, — говорить Катерина Галат.
У цей час в бічній кімнаті була вся родина. Сама Катерина стояла в дверній арці, і її не зачепило. Її 9-річна донька Альбіна була на підлозі — на матраці, де інколи сиділа, щоб убезпечитися від осколків. Через вибухову хвилю впала стіна і частина стелі.
“До цього кожного дня ходили в підвал, а цього разу нам не вистачило буквально п’яти хвилин. Якби Альбіна встигла одягти куртку і підійшла до мене, її б не зачепило”, — ділиться мама.
“Ми почали чекати на якесь диво, бо на медичну допомогу розраховувати не доводилося”
Одразу після вибуху Катерина кинулася шукати серед уламків і пилу єдину дитину. “Запорошило все, пісок був кругом, я почала шукати її. Тут чую голос : “Мама, мама!”, витягла її з-під завалів, і ми побігли в погріб. Посиділи якийсь час там, а потім пішли до нашого кума. Ішли просто під обстрілами”, — згадує мама.
У родичів вдалося помитися і дещо привести себе до ладу, але отримані травми залишалися без належного огляду та лікування. Альбінці запорошило праве око, туди потрапило багато піску, і звезло шкіру обличчя. Тато і бабуся отримали гематоми обличчя. Потерпаючи від болю і зниженого зору, Альбіна з родиною почала просто чекати на диво.
Кілька днів сім’я залишалася у родичів, що їх прихистили, адже будинок практично повністю зруйнований, вціліла одна кімната, але і вона пошкоджена. Родина мала автівку “Жигулі”, але без пального. Та й виїзд під обстрілами був ризикованим.
“Краще вона б стояла на моєму місці”
26 березня Катерина почула, що в центрі Тростянця працює аптека. Чоловік пішов туди, щоб заодно дізнатися якісь новини. “Прийшов і говорить: “я побачив українських військових”. Ми всі дуже зраділи, почали плакати. Потім знайомий разом із військовими вивіз нас спочатку в сусіднє село, а потім — в Охтирку”, — так Катерина розповідає про день свого порятунку.
Альбіну з мамою одразу ушпиталили до лікарні. У дитини — забій м’яких тканин обличчя і гематоми. Мама сподівається, що око повністю відновиться, і зір донечки буде в нормі.
“Спочатку прийшов офтальмолог і прочищав Альбіні око. Піску було повно, вона, бідна, кричала так, що чули всі. Я ж не могла промити вдома, тим більше, не було світла”, —розповідає мама.
Зараз Альбіні Галат почали допомагати охтирські волонтери. Найближчим часом вони планують завітати до дівчинки з іграшками. Тато та бабуся поки залишаються в Тростянці – зі зруйнованим будинком, але у звільненому місті.
Що відомо
“Найголовніше — їх уже немає, і щоб не було зовсім”. Що відбувається у звільненому Тростянці.
У Тростянці починають роздавати гуманітарну допомогу та евакуювати людей.
Тростянець на Сумщині звільнили від російських окупаційних військ. ФОТО
ЗСУ показали залишки російської техніки у Тростянці.