Мамо, а ти слухаєш Арестовича? – Інколи! – Слухай завжди, а то він скаже, що можна повернутися, а ми пропустимо. – Мам, а де той хлопчик, що сам перейшов кордон? Давай його заберемо, йому страшно там одному. – Мамо, добре, що війна з самісінького ранку почалася, а так би дітки встигли піти в школу.
Мамо, а ти слухаєш Арестовича?
– Інколи!
– Слухай завжди, а то він скаже, що можна повернутися, а ми пропустимо.
– Мам, а де той хлопчик, що сам перейшов кордон? Давай його заберемо, йому страшно там одному.
– Мам, а скільки у нього ще “бомбочок”?
– Мам, а якщо наш дім розвалять, можна буде моє лего звідтам забрати?
– Мам, а якщо Боженька не забере пХутлера, виходить що Бог на українців за щось ображений?
– Мамо, добре, що війна з самісінького ранку почалася, а так би дітки встигли піти в школу.
– Мамо, мені вже все рівно на ці звуки, давай повернемось в Київ?
– Мам, а російські діти бачать війну? Їм нас не шкода?
– Мам, а ти говорила, що дитячі мрії повинні здійснюватися. Мої чомусь вже не збуваються. Це означає, що я вже дорослий?
– Якщо війна затягнеться, татко нас не забуде?
Єгор – 10 років!
Все буде Україна!
Слава Україні! Слава ЗСУ!