«Сексуальне насильство на війні – це найбільш прихований злочин». І на кожну дівчину чи жінку, яка готова бодай конфіденційно розказати про це правозахисникам чи правоохоронним органам є велика кількість інших людей, які будуть мовчати роками», – каже Матвійчук.
У період між першим березня та 12 квітня до мережі правозахисних організацій «Аборти без кордонів» надійшла інформація про понад 200 людей з України, які шукали можливості зробити аборт. Більшість з них з Польщі, але українські біженки також їдуть і до інших країн із суворим законодавством про аборти – Угорщини та Румунії.
«Більшість людей, які до нас звернулися, змогли зробити аборт завдяки таблеткам для переривання вагітності», – каже у коментарі Радіо Свобода Мара Кларк, засновниця і директорка благодійної організації «Мережа Підтримки Абортів», яка також входить до «Абортів без кордонів».
Кларк додає: «Ми очікуємо, що українки, яким будуть необхідні більш пізні аборти, звертатимуться до нас згодом. Ми також очікуємо, що їхня кількість стрімко зросте, адже все більше людей перетинають кордон, влаштовуються і виявляють, що вагітні».
У Польщі одні з найбільш суворих законів щодо абортів у Європі. Рік тому аборти стали легальними лише, коли життя та здоров’я вагітних людей є під ризиком, або у випадках, коли вагітність стала результатом зґвалтування чи інцесту. Але факт зґвалтування ще потрібно довести. І тягар доведення падає на зґвалтовану особу.
«Має бути кримінальна справа і жінка має пройти дуже непросту з точки зору людської гідності процедуру доведення психологам, лікарям і слідчим, що її дійсно зґвалтували.
Очевидно, що жінки і дівчата, які пережили сексуальне насильство на війні вони не можуть витримати ці процедури і не хочуть нікому нічого доводити», – пояснює Олександра Матвійчук.
Українки, які прибули до Польщі після вторгнення Росії, були «здивовані, розлючені і засмучені» через те, що вони не можуть просто піти до лікарні і зробити аборт, каже у коментарі британському виданню I Newspaper директорка некомерційної організації «Жінки допомагають жінкам» Кінґа Єлінська.
Поки вагітні біженки з України у Польщі можуть розраховувати на медикаментозний аборт.
Тож які варіанти є в тих жінок, які не бажають народжувати дитину від окупантів?
Поки вагітні біженки з України у Польщі можуть розраховувати на медикаментозний аборт. Наприклад, організація «Жінки у мережі» почали безплатно допомагати українкам отримати доступ до таблеток для переривання вагітності. Препарати українки можуть отримати після консультації із лікарем.
Зберігання в себе та власне використання таблеток для аборту у Польщі є легальним, але допомога із таким абортом перебуває у сірій зоні. Вільно купити препарат в аптеці неможливо, а поділитися таблеткою з іншою жінкою, очевидно, не є законним у Польщі.
Активістці Юстині Віджинській, яка надала вагітній жінці, яка страждала від домашнього насильства, таку таблетку, загрожує до трьох років позбавлення волі. Зараз іде слухання у суді, а правозахисні організації закликають зняти з неї звинувачення.
Щодо ж хірургічного аборту, то без рішення суду, яке б його дозволяло, зробити його в Польщі неможливо. Отримати таку довідку теж вкрай проблематично. За оцінками «Мережі Підтримки Абортів», у Польщі щороку робили від 1 до 2 тисяч операцій. З них 95% робили через аномалію плода. Проте минулого року Конституційний суд Польщі заборонив аборти з цієї причини. Решта випадків, на які і припадають вагітності через зґвалтування чи інцест, нині складає лише від 50 до 100 абортів щорічно.
Медикаментозний метод аборту є безпечним лише до 12-го тижня вагітності, кажуть в організації «Жінки у мережі». Тому імовірно скоро біженки у Польщі, Румунії та Угорщині, які завагітніли через зґвалтування, стикнуться з необхідністю їхати в інші країни, де зробити хірургічний аборт легше.
«Ми можемо допомогти людям поїхати в іншу країну, де вони матимуть доступ до абортів – Німеччина, Австрія, Чехія, Нідерланди та інші. Ми не вимагаємо жодних документів, щоб надати допомогу. Ми не питаємо людей, як вони завагітніли або чому вони хочуть зробити аборт», – каже Радіо Свобода Мара Кларк.
Попри нову інформаційну кампанію про доступ до абортів від польських волонтерів, є і ті, хто закликають українок не робити аборт і народжувати небажаних дітей від окупантів. Голова правозахисної організації Federa Крістіна Кацпура каже, що на кордоні з Україною біженкам роздають листівки, в яких закликають українок «припинити вбивати дітей» та пишуть, що «аборти вбивають більше людей, ніж війни».
Польські волонтери і правозахисники доставляють не лише таблетки для абортів для українок, які зазнали насильства, але і екстренну контрацепцію: препарати, які переривають вагітність впродовж 72 годин після зґвалтування.
Організація «Жінки допомагають жінкам» надсилає такі таблетки на нещодавно звільнені від російської окупації території України через гуманітарні конвої, розповіла виданню I Newspaper директорка організації Кінґа Єлінська.
«Ми чуємо про сексуальні напади і насильство в Україні. Ми знаємо про них від груп, які працюють на лінії, де відбувається російська окупація, від феміністських груп, які звертаються до нас і повідомляють про те, що в них не вистачає запасів для випадків сексуальних злочинів», – каже Єлінська.
Одна з таких організацій, які розподіляють екстрену контрацепцію на місцях, є «Жіночий ветеранський рух». Саме їм чеські волонтери передали понад 1500 таблеток для українських жінок, яких зґвалтували російські солдати. Станом на зараз сотні таблеток вже направили до Харківської та Одеської областей.
Волонтер Віт Самек у коментарі Радіо Свобода розповів, що всього для придбання екстреної контрацепції для українок йому вдалося зібрати загалом понад 2,3 мільйона чеських крон, а гроші надсилали благодійники не лише з Чехії, але і з Польщі та Словаччини, Німеччини, Нідерландів та Австрії.
«[Випадків зґвалтування] насправді багато, але багато жінок про це не скажуть, бо бояться суспільної реакції», – сказав Самек.
Разом з двома іншими волонтерами він особисто передав таблетки екстреної контрацепції українським волонтеркам. Нині він у Празі, але в наступні два тижні планує повернутися в Україну разом з чеськими лікарями для посилення госпіталя в Івано-Франківську.