Він уже кілька місяців у лікарнях. А ніхто з рідних його не провідує. Батько юнака – військовий, із перших днів повномасштабної війни – на фронті. Маму та молодшого брата окупанти силоміць вивезли до Росії.
17-річний Павло з Донеччини, після того, як російський снаряд зруйнував його дім, допомагав евакуйовувати літніх людей. І підняв із землі пляшку, яка розірвалася, бо була начинена вибухівкою.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Павло показує на телефоні, якими були його рука і нога після вибуху.
“Долоня розірвана, на нозі дірка. Від сили метрів 50 прошкандибав і почав кричати на допомогу. Ми ще під обстріл попали, мене до Лаври донесли. У військовий шпиталь відвезли, потім в Краматорськ, Дніпро і сюди до Львова”, – розповів хлопець.
Павло родом із донецького села Долина. Коли в його дім стався приліт, то перебрався до Святогірської Лаври, де переховуватися від обстрілів. Та у сусідньому селі, каже, ще залишилися люди, які потребували допомоги. Тож хлопець разом з друзями кинувся їх рятувати.
“Пішли в сусіднє село людям допомагати старшим евакуйовуватися. Коли ми поверталися, я був останній в групі і я сів перепочити. І в мене під руками пляшка, яка лежала, я її хотів викинути, в руки тільки беру, а вона вибухнула”, – розповів Павло.
Спочатку його шпиталізували до лікарні в Краматорську, потім перевезли до Дніпра, а вже після – до Львова. Стан хлопця був украй тяжкий, кажуть медики. Тиждень його виходжували в реанімації, через поранення почався сепсис.
“Він рукою підібрав вибуховий предмет, який був замаскований під звичайну пляшку, і ця вибухівка здетонувало у нього в руці, тому він отримав масивні мінновибухові розривні рани кисті та передпліччя, з розривом артерій, сухожилля”, – пояснив дитячий хірург лікарні святого Миколая Першого медоб’єднання Львова Дмитро Грицак.
Руку вдалося зберегти і вилікувати ногу. Нині Павло працює з фізіотерапевтом.
“Ця рука була по суті, як анатомічний протез. На сьогодні він може виконувати будь-які рухи, стискання, може тримати воду, в будь-що одягнутися. Наше завдання як команди було зберегти функціональність руки”, – сказав фізичний терапевт лікарні святого Миколая Сергій Худа.
Маму хлопця з молодшим братом повномасштабна війна застала на Харківщині. А згодом їх примусово вивезли до Росії. Як повернутися до України – ще шукають варіанти.
“Вони були в Куп’янську, Харківська область, в подруги. Вона була хвора і мама за нею доглядала. Все так швидко відбулося, росіяни туди зайшли і почали людей вивозити в Росію, і їх теж вивезли”, – розповів Павло.
Батько Павла військовий і хлопець впевнений, що він добряче мститься росіянам, які завдали стільки болю і розлучили їхню сімю.
“Військовим я допомагав – показував територію, об’їзди, дороги по полях. У мене хазяйство велике: корова була, гуси, качки, кури, кролі навіть були. Коли військові були, я сказав “можете забирати собі, на їжу”. Мене ж військові евакуювали з села”, – розповів хлопець.
Реабілітація у Павла буде тривалою. Щоб рука повністю функціонувала, як колись, знадобиться пів року тренувань. Хлопець мріє, щоб його родина знову возз’єдналася. А ще – згодом вивчитися на військового і повернутися до рідного села.