Ми в квартирі в одній із багатоповерхівок Бахмута. Тут колись жила сім’я. Дівчинка ходила в школу. Нещодавно в неї народився братик. Або сестричка. Колиска досі стоїть у спальні батьків. А ще в них є котик.
Схоже, сім’я залишалася тут до минулого Великодня. У спальні біля ікон стоїть верба. Зараз за вікнами йдуть бої.
Разом зі мною – два оператори переносного зенітно-ракетного комплексу. У них на озброєнні американський “Стінгер” і радянська “Стріла”, які дозволяють знищувати повітряні цілі.
Валерію – 45. Він двічі вимушений був залишати свій дім. У 2014-му разом із сім’єю виїжджав з рідного Луганська, а минулоріч – із Сєвєродонецька. До повномасштабного вторгнення був фінансистом. Каже, що ніколи не думав, що у своєму віці йому доведеться стати військовим і ловити російську авіацію з американського ПЗРК.
Його напарник – 26-річний Василь. Він з Чопа Закарпатської області. До військкомату прийшов 24 лютого 2022 року. Займався легкою атлетикою, їздив на змагання з пожежного спорту.
Неподалік від нас багато вибухів. Ворог проводить артилерійську підготовку. Один з будинків починає палати.
“Контролюйте городи, не дайте їм обійти вас!” – кричать у рацію.
Поруч починається стрілянина. Автомати не затихають, рокоче кулемет.
“У нас завалився дах. Пацани відкопують себе”, – лунає з радейки.
Постріли, вибухи. Потім знову вибухи. Потім знову постріли. Потім тиша.
Настає темрява. Ми повертаємося на базу на побитій машині. Лобове ніби потовкли кувалдою. Інших вікон немає. Ліве переднє колесо пробите.
У штабі нарада. Командири різних підрозділів роблять доповідь за день. У багатьох є нові поранені чи вбиті. Після обговорення ситуації всі повертаються до роботи, попри пізню годину.
З двома людьми втрачений зв’язок. Вони пішли забирати пораненого дідуся.
“Я “Наум”, – каже хриплий голос в рацію, важко дихаючи. – Я – триста, “Павук” – двісті”.
У кімнаті стає тихо. Через хвилину 23-річний медик вдягає бронежилет і їде на евакуацію пораненого.
Так закінчується черговий день служби Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.