facebook

Дітей не вчитимуть українській літературі: що змінює держстандарт базової середньої освіти

Вилучити зі шкільної програми українську літературу – це найпевніший спосіб позбавити українців національно-культурної ідентичності.

Міністерство освіти і науки України пропонує об’єднати українську мову, українську та зарубіжну літератури в один інтегрований предмет «Українська мова». Про це йдеться у проєкті «Державного стандарту базової середньої освіти», опублікованому на сайті #МОН.

Відповідно, українська література не лише зникне як окремий предмет, але й змішається із зарубіжною літературою, що негативно вплине на національно-культурну ідентичність.

Українська літературознавиця Віра Агеєва на порталі ЛітАкцент наголосила, що це зазіхання на колективну пам’ять нації.

Націю як уявлену спільноту об’єднує не подібність форми черепа чи носа. Її згуртовує не тільки мова, а ще й колективна пам’ять, культурний спадок, ритуали, традиції. Вивчаючи нашу літературу, ми водночас розгортаємо хроніку культурного спротиву русифікації та й загалом зазіханням на все те, що й визначало тожсамість, а відтак і національну гідність, – акцентувала увагу пані Агеєва.

Згідно з текстом документа, література зводиться лише до ілюстративного матеріалу для вивчення мови.

Тобто тепер Шекспір, Шевченко і Гомер – це все «українська мова»… Окрім того, варто звернути увагу, що диявол, як здебільш, ховається в деталях; от і ці години можуть ще розподілятися на вивчення мов національних меншин, і тоді вийде, що й російських класиків, – а про них відповідна меншина точно не забуде! – вивчатимуть у курсі української мови. Пушкін на уроках української мови – це ж найкрутішим чорносотенцям і не снилося аж таке досягнення! – підкреслила українська літературознавиця.

За її словами, вилучити зі шкільної програми українську літературу – це найпевніший спосіб позбавити українців національно-культурної ідентичності.

Кілька років не вчити Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку – і їхні портрети зостануться лише такими собі милими зображеннями на наших чи не найлітературніших у світі грошах. Більше ми нічого про них не знатимемо. Вигнати зі шкіл учителів української словесності – і справді невдовзі стане байдуже, під яким пам’ятником призначати побачення.

Крім того, Віра Агеєва додала, що людиною, яка не знає ні своїх, ні зарубіжних класиків, набагато легше маніпулювати.

Коли ми не знаємо свого письменства (може, у нас його й зовсім не було?), то чим же ми відрізняємося від інших народів? Чому не хочемо стати федеральним округом сусідньої держави? Навіть у найгірші десятиліття сталінського великого терору українську літературу скорочували, марґіналізували в шкільних програмах, але вилучити зовсім не зважилися.

І це не єдині можливі негативні наслідки таких законодавчих проєктів. У перспективі – занепад сучасного українського письменництва, звільнення учителів української словесності, скасування підтримки книговидань та бібліотек.

А далі можна подумати й про те, щоб перестати вчити дітей читати, – підсумувала пані Агеєва.

Шановні освітяни! А що думаєте про це ви?

Джерело.

Загрузка...
Close