28 травня 1916 року, на шістдесятому році життя, у Львові помер письменник, фольклорист, етнограф, літературознавець, філософ, історик, діяч українського національного відродження Іван Якович Франко.
Людина великого таланту та продуктивності, він залишив цінний науковий спадок як літературознавець, мовознавець, книгознавець, джерелознавець, бібліотекознавець, театрознавець, краєзнавець, етнолог, етнограф, фольклорист, філософ, соціолог, історик, економіст.
Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 займався активною творчою діяльністю. У практичному підсумку ці 40 років – це 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає.
Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. Попри усталену думку, що Франко все життя був бідним, йому таки вдалось своєю письменницькою та журналістською працею виплачувати кредит за особняк та утримувати велику сім’ю.
Поховали його у так званому «готелевому гробівці» Мотелевських-Мотильчинських на Личаківському кладовищі. «Готелевими» називали місця для поховань, які здавались власниками в оренду для тимчасового поховання. Через п’ять років польська влада надала дозвіл на поховання Івана Франка на сучасному місці. У 1932 році на могилі було встановлено пам’ятник роботи Володимира Литвиненка.
