Інформаційний простір України дедалі частіше розбурхують новини про те, що в недалекому майбутньому пенсії зменшаться вдвічі, а прем’єр-міністр Денис Шмигаль і взагалі вважає, що через 15 років половина громадян, що працюють, залишиться без виплат після виходу на заслужений відпочинок.
Влада бачить порятунок у повній трансформації пенсійної системи та запровадженні механізму індивідуальних пенсійних накопичень.
Насправді, ця ідея не нова. Ще 1998 року Указом другого президента України Леоніда Кучми були визначені основні напрямки пенсійної реформи, якими передбачалося частину внесків громадян, що працюють, спрямовувати на їхні персональні рахунки, де гроші будуть накопичуватися й примножуватися. Після цього було кілька спроб різних урядів реалізувати свій варіант впровадження накопичувального рівня пенсійної системи, але жодна з них не увінчалася успіхом. Кабмін Шмигаля не став винятком – він розраховує запустити систему накопичувальних пенсій уже 2021 року.
Про те, які нововведення чекають на українців, чи є шанс провести реальну пенсійну реформу в країні і наскільки вона виявиться життєздатною, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Чому виплата пенсій опинилася під загрозою?
Зараз в Україні працюють два з трьох рівнів пенсійної системи, які були запроваджені ще 2003 року Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Йдеться про перший і третій рівні.
Перший рівень – це всім відома солідарна система, яка функціонує коштом щомісячних відрахувань роботодавців на нараховану заробітну плату працівникам у розмірі 22% ЄСВ. Солідарна пенсійна система дісталася Україні в спадок. Принцип її роботи полягає в тому, що громадяни, які працюють, сплачують пенсію сьогоднішнім пенсіонерам. Гроші рухаються від молодших до старших, тому ця пенсійна система і називається “солідарною”.
Третій рівень пенсійної системи, як і перший, теж давно працює в Україні, щоправда не є популярним. Ідеться про добровільно-накопичувальний рівень пенсійної системи. В його структуру входять недержавні пенсійні фонди (НПФ). Ті, хто бажає отримувати додаткові виплати до пенсії, вибирають НПФ і добровільно перераховують туди внески.
Проте зараз ситуація з солідарною системою виявилася катастрофічною, вона більше не відповідає демографічним та економічним реаліям України. Зростання тривалості життя і зниження народжуваності призвело до старіння населення, що зі свого боку викликало величезний дисбаланс солідарної системи пенсійного забезпечення.
За даними Пенсійного фонду України, на 11,2 млн пенсіонерів у 2020 році припадало лише 10,3 млн працівників, які сплачували внески.
Згідно з демографічним звітом МВФ, присвяченим Центральній та Східній Європі, до 2050 року чисельність працездатного населення в Україні скоротиться ще на 30%.
За такої тенденції громадяни, які працюють, не зможуть утримувати пенсіонерів, кількість яких зростатиме. Пенсійний фонд уже давно функціонує в умовах хронічного браку коштів, його дефіцит із року в рік тільки збільшується. У 2021 році на виплату запланованих пенсій бракує вже 26 млрд грн, тоді як 2020 року дефіцит Фонду становив 19,4 млрд грн. Якщо наявна тенденція збережеться, солідарну систему чекає повний крах.
Як збираються рятувати ситуацію?
Крім вічної боротьби з тіньовою зайнятістю в країні, катастрофічну ситуацію з пенсіями влада планує вирішувати шляхом запуску другого рівня пенсійної системи – загальнообов’язкової накопичувальної системи державного пенсійного страхування. Теоретично така система запроваджена ще у 2003 році, але механізмів її реалізації на практиці до цих пір не розроблений
Другий рівень – це персональні рахунки працівників, куди щомісяця в обов’язковому порядку буде перераховуватися частина від сплачуваних внесків із заробітної плати. Гроші на таких рахунках повинні “працювати” і приносити інвестиційний дохід, який потім повертається людині в суттєво збільшених розмірах пенсії.
Відповідний законопроєкт ( №2683 ), який повинен запустити механізм накопичувальних пенсій, внесений до Верховної Ради ще в кінці 2019 року, проте до цього часу так і не розглянутий у першому читанні. Попри все, глава уряду Денис Шмигаль розраховує, що закон про введення в Україні накопичувального рівня пенсійної системи ухвалять вже у цьому роціі.
Законопроєкт передбачає, що всі українці будуть робити накопичувальні внески в розмірі 1% від доходу, а роботодавці – 2% від зарплати співробітників. За бажанням працівника, він може вносити і більше 1%. Ці внески будуть акумулюватися на персональному рахунку кожного працівника. Тобто, кожен українець буде збирати собі на другу пенсію самостійно.
Важливо:
У разі смерті право на пенсійні заощадження на індивідуальних рахунках будуть переходити спадкоємцям;
Фізособи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, будуть робити внески добровільно.
Особливість законопроєкту № 2683 полягає в тому, що він передбачає створення нових держструктур, які займуться адмініструванням пенсійних рахунків громадян, – Пенсійне казначейство і Центральний адміністратор. Для них хочуть розробити окремі правила функціонування. При цьому розпоряджатися грошима будуть недержавні пенсійні фонди та компанії з управління активами, які пройдуть авторизацію в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Однак, за інформацією Міністерства соціальної політики, законопроєкт зараз проходить істотне доопрацювання. За словами Міністра соцполітики Марини Лазебної, на старті системи пропонується встановити внески на рівні 4% (2% роботодавець + 2% працівник). При цьому одночасно планують зменшити ЄСВ і податок на доходи фізосіб, щоб не збільшувати навантаження на бізнес. Тобто, з тих 22% ЄСВ, які зараз платить роботодавець за кожного співробітника, 20% буде спрямовуватись до держфондів (в тому числі Пенсійного), а 2% – на персональний накопичувальний рахунок працівника. Аналогічно щодо податку на доходи фізосіб – з тих 18%, які зараз вираховуються із зарплати кожного співробітника, 2% будуть направлятися на накопичувальну пенсію.
За розрахунками Мінсоцполітики, старт системи з внесками у розмірі 4% забезпечить виконання мінімальних зобов’язань України щодо пенсійного забезпечення відповідно до ратифікованої конвенції Міжнародної організації праці на рівні 40% при наявності передбаченого законодавством страхового стажу. За умови поступового збільшення внесків до 7% коефіцієнт заміщення наблизиться до 50%. Для порівняння – зараз українці на пенсії отримують близько 28,7% останньої зарплати. Причому поступово (якщо нічого не змінити) ця цифра знизиться до 18%.
Крім того, в соціальному відомстві пропонують на старті реформи утриматися від створення додаткових інституцій за рахунок бюджетних коштів і використовувати діючу інфраструктуру, зокрема:
Державну фіскальну службу – щодо контролю сплати внесків;
Держказначейство – щодо прийняття, обліку внесків від роботодавців, клірингу, перерахування їх частини до Пенсійного фонду;
Пенсійний фонд – щодо персоніфікації цих внесків по конкретним людям;
накопичувальні пенсійні фонди і компанії з управління активами, адміністратори, зберігачі (учасники третього рівня пенсійної системи) – щодо безпосереднього пенсійного накопичення, управління активами, адміністрування, зберігання активів.
Чи будуть всі ці побажання Мінсоцполітики враховані в доопрацьованому законопроєкті, поки невідомо. На сайті парламенту все ще представлена редакція документа, яка не враховує вищевказаних пропозицій.
Чи є ризики?
Особливість відрахувань до накопичувальних фондів в тому, що ці гроші – “довготривалі”. За прикладом того, як функціонують такі фонди в інших країнах, вони повинні десятиліттями кудись інвестувати, працювати на економіку країни, примножуватися, як мінімум, на відсоток інфляції або більше. І коли працівник виходить на пенсію, він отримує виплати не тільки із “загального котла”, а й додаткову надбавку, яка тим більше, чим вище його офіційний заробіток. Тобто із введенням обов’язкових накопичувальних пенсій отримувати гроші “в конверті” стане ще більш невигідно, ніж зараз, тому що зарплата вплине не тільки на основну, а й на додаткову пенсію.
З іншого боку, світовий досвід таких реформ показує, що реального ефекту по виплатах з накопичувальної системи доведеться чекати мінімум 15 – 20 років. Тобто це, скоріше, довгострокова превентивна міра, і на нинішніх пенсіонерів вона не тільки не вплине, але може і нашкодити. Причина – зниження розміру ЄСВ на 2% (а в подальшому – на цілих 7%), які будуть направлятися не в “загальний котел”, а на персональні рахунки працюючих українців. Таке рішення призведе до ще більшого збільшення дефіциту Пенсійного фонду.
Крім того, багато експертів вважають, що запропонована модель накопичувального рівня пенсійної реформи не відповідає українським реаліям, адже не містить жодних механізмів довгострокового збереження пенсійних внесків і страхування їх від інфляції. В Україні відсутній повноцінний ринок капіталу. Вибір для інвестицій і заощаджень активів у нас в країні досить невеликий: облігації внутрішньої держпозики (можна вкладати до 60% пенсійних накопичень) і банківські депозити (дозволяється розміщувати до 50% пенсійних накопичень). Інвестувати в інші сфери, наприклад землю або нерухомість, теж можна, але з урахуванням високого рівня корупції в судовій системі тут можуть бути досить високі ризики.
“В українських умовах немає таких довгострокових інвестицій, в яких можна було б бути впевненими, причому на 30-40 років. У нас немає ні надійних підприємств, ні дохідних інструментів, тобто процентних паперів, які гарантували б, що якщо хтось випускає такі боргові цінні папери, він потім їх зможе погасити. Таким чином, в межах України ці кошти взагалі використовувати дуже важко, особливо коли мова йде про значні терміні, а це 20-30 років”, – впевнений економіст Борис Кушнірук.
Не особливо вірять в життєздатність накопичувальних пенсій і в парламенті, вказуючи на негативний досвід країн Східної Європи в цьому напрямку.
“У деяких європейських країнах з більш розвиненою економікою і більш досконалим правовим порядком (наприклад, в горщині) зараз законодавчими рішеннями намагаються повернути накопичені громадянами кошти в солідарну пенсійну систему, тобто націоналізувати їх. У Литві і Латвії ставку внесків у другому рівні пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2% від зарплати, а в Естонії і зовсім звели до нуля.
Чехія в січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який був створений тільки в 2013 році. У Польщі в лютому 2014 року через введених державою обмежень на форми інвестування фондами страхування останні почали отримувати негативну прибутковість (зокрема, було заборонено інвестувати в державні облігації, а попередні інвестиції необхідно було безоплатно повернути державі для скорочення державного боргу). Згодом польський уряд дав громадянам термін в три місяці на повернення до солідарної системи за мовчазною згодою” – йдеться у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради за результатами аналізу законопроєкту № 2683.
Таким чином, як вважають експерти в парламенті, накопичувальна система цих країн не виправдала надій на побудову успішного рівня пенсійного забезпечення громадян, який напрацьований в Західній Європі. Причини цього криються у великому рівні тіньової зайнятості, низькому рівні зарплат і відповідних йому внесків, слабкому розвитку фінансових інститутів і невеликому виборі фондів для інвестування з достатньою прибутковістю на пенсійні накопичення.
Висновок цьому один – впровадженням лише накопичувального рівня пенсійного забезпечення неможливо запобігти катастрофі, що насувається. Більш важливими у цьому напрямку мають бути реформи економіки в цілому, створення нових робочих місць, збільшення зарплат, подолання корупції, виведення з тіні трудових відносин.