“Йду з роботи дивлюся, мужик років 35 жорстко тягне хлопчика років 10 на вигляд до машини”: дівчина врятувала хлопчика якого хотіли викрасти.
Довго збиралась з думками, щоб написати про свою вчорашню “пригоду”. Але склалось так, що я якомусь дивному чуваку не дала викрасти хлопчика.
Вчора близько 17:00 між зупинками “Райдужний” і ст. Ватутіна на проспекті Шухевича, я помітила, що якийсь мужик років 35 жорстко тягне хлопчика років 10 на вигляд до машини.
Підібралась ближче i чую: “Дядя, відпустіть мене, я вас не знаю”. А той каже: “Заткнись и пошли со мной”. Людей в радіуcі кількасот метрів не було і часу на витягання телефона, дзвінки в поліцію і таке інше також, бо до машини залишалось кілька метрів. Вона там була одна і пікнув замок. Але, головне, я чітко зрозуміла, що це викрадення чужої дитини. Тоді я пішла ва- банк. Підбігаю до них, шарпаю малого за рукав так, що навіть той мужик у шоці, і вдаю знервовану маму.
Сварю на малого: “Ну скільки можна тікати!? От що мені з тобою робити?! Вдома з тобою поговоримо!”. Оторопілий виродок дивиться на мене і в жаху мчить до машини та тікає, а я просто не встигаю ні сфотографувати його, малий пояснює, що він був на додатковому у своєї вчительки, заняття з якоїсь причини скасувалось в останній момент, а в нього розрядився телефон і він не попередив маму, щоб прийшла його забрати, і вирішив сам піти додому.
В мене був павербанк, ми увімкнули його телефон і він набрав маму. Нажахана жінка примчала за хвилин 10 і мало руки мені не почала цілувати. Того мужика малий реально не знав і він до нього пристав просто серед вулиці. Чому вчителька його самого відпустила, я не додумалась з’ясувати.
Розумію, що якась невідома сила змусила мене вийти на зупинку швидше, пройтись додому пішки, та ще й повернутись трохи назад, щоб пройтися новою частиною парку, яку ще доробляють. I сама не знаю, як я в той момент не розгубилась і зробила так, як колись моя знайома, яка раніше розповідала мені про подібний випадок. Закликаю всіх бути уважними і небайдужими.
Yulia Lavryshyn