Українські бійці, яких військовий хірург оперував під обстрілами на Донбасі, прийшли подякувати за врятовані життя на святковий ефір ТСН.
У лютому 2015-го року військовий хірург Олександр Данилюк та його команда виявилися єдиними медиками в оточеному Дебальцевому. Дев’ять днів він оперував поранених у звичайному бліндажі. Упродовж останніх шести років “окопний хірург” збирає інформацію про тих, кого вдалося врятувати під обстрілами.
Про це 25 серпня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Олександр Данилюк, який залишився єдиним хірургом у своєму підрозділі, не мав операційної зали, рятувати життя йому доводилося у звичайному бліндажі — криївці для проживання. Зі стелажа та каремата тут спорудили щось схоже на операційний стіл. Біля поранених медики стояли навколішки.
Операції відбувалися з ліхтариками, без потрібних інструментів, з браком медикаментів і знеболювальних. А поранених — навіть не черга, а конвеєр. Про таку окопну хірургію у 21 столітті в центрі Європи згодом хірург написав книжку “Ті що втомились боятися”.
“Упродовж дев’яти діб в умовах оточення та обстрілів страх не міг бути постійно. Навіть найбільший страх закінчується, коли в тебе вже не має сил боятися”, – зауважив хірург.
На імпровізованому операційному столі у бліндажі Олександра Данилюка не помер жоден боєць, хоча йому довелося порушити всі правила хірургії. Медик каже, що не пригадує всіх врятованих – через його руки за 9 днів пройшло 95 поранених.
Дехто з бійців, яких Олександр Данилюк оперував під обстрілами на Донбасі, зробили сюрприз рятівникові і прийшли на святковий ефір ТСН. Перед тим, як зустрітися з хірургом, вони обіймалися, як рідні, та жартували, що мають однакові післяопераційні шрами, бо їх усіх урятувала одна людина.
Володимир Глизнер потрапив на операційний стіл з пораненням плеча і голови. Хірург зашивав його без знеболювання. Ця перша допомога була надана настільки якісно, що надалі врятувала Володимира від ампутації.
Згодом він пережив ще 12 операцій у різних госпіталях, але шукав прізвище свого першого рятівника.
На зустріч до Олександра Данилюка з Івано-Франківська приїхав Олександр Римик. Це той боєць, якого хірург не забуде ніколи. Опіки, відірвані пальці, розтрощене обличчя, знесена щелепа.
Олександр Римик довго відновлювався. А хірург після виходу з Дебальцевого хотів дізнатися, як склалася доля його пацієнта і знайшов телефон мами.
На жаль, чимало бійців, яким Данилюк надавав першу медичну допомогу, загинули, коли проривались з оточення. Російські війська розстрілювали українську техніку з артилерії.
Колега і пацієнт Данилюка – фельдшер Вадим Свириденко серед мертвих побратимів протримався 3 дні і 4 ночі на шаленому морозі.
“Я рахую саме ночі, бо вночі мороз опускався до 25 градусів. Коли я через полон вийшов на нашу сторону, лікарі оголосили вердикт – ампутація 4 кінцівок”, – пригадує він ці жахливі моменти життя.
Замість кінцівок у Вадима тепер 4 протези, але це не заважає йому підіймати штангу, займатися бігом і вигравати марафони.
Після святкового ефіру лікар та порятовані ним бійці ще довго не могли розійтися, вони стискали один одного в обіймах і раділи життю, плануючи спільне сходження у гори.