Мені 50 років, але я виглядаю молодшою. У мене двоє діток, і поки що я заміжня. Але останнім часом наші особисті стосунки з чоловіком не ладнаються.
Ми познайомилися на весіллі. Це було кохання з першого погляду. Буквально за 10 днів після знайомства Андрій запропонував мені вийти за нього заміж. Мої батьки довго мене відмовляли, бо він був із бідної родини, та й не подобався він їм. Мало того, він навіть не був працевлаштований.
Але це мене не зупинило – ми почали готуватися до весілля. Через рік після весілля народилася наша донька. Я зараз розумію, що через наївність не помічала “перші дзвіночки”, я просто пропускала повз очі багато проблем. Нам було дуже складно виживати, а коли я пішла в декрет — усе погіршилося. Мене накрила тотальна втома.
Чоловік працював цілодобово, а мені доводилося одній справлятися з Сонею. У мене мухи в очах літали від утоми та недосипання. Ще й продукти дістати було нелегко. Я укладала доньку спати і йшла стояти у черзі.
Незважаючи на всі проблеми, ми любили одне одного. Чоловік був дуже прив’язаний до мене. Якось я у сварці сказала, що подам на розлучення, так у нього ледь земля під ногами не провалилася. Я мріяла про ідеальну сім’ю, тільки постійно не вистачало чогось для цільної картинки.
Коли я вийшла на роботу, ситуація трохи налагодилася. Тільки тривало це недовго — через рік я знову завагітніла. Син був дуже примхливою дитиною та багато хворів. Я постійно моталася лікарнями та лікарями. Тоді наша родина й дала тріщину.
Чоловік багато працював, а вихідні проводив з своїми друзями. Мені було прикро, я намагалася з ним поговорити, але він ніколи мене не чув. Після чергового скандалу ми вирішили щонеділі проводити разом. То був наш улюблений день. Усі подруги мені заздрили, бо їхні чоловіки гуляли самі, а ми разом.
6 років тому все звалилося. У мене почалися проблеми на роботі, тому я рідко була вдома. А чоловік шукав нову роботу, бо на старій помінявся начальник. Він часто затримувався. Незабаром я помітила, що він якось холодно ставиться до мене. Але чоловік відмахувався, прикривався втомою та зайнятістю. Але потім щось трапилося!
То був його День народження. Я вирішила йому влаштувати сюрприз. Я запросила наших спільних друзів, накрила стіл і почала його чекати. Повернувся він лише після вночі. Щасливий та п’яний.
Коли він заснув, йому хтось почав надсилати повідомлення. Я вирішила подивитися їх, хоч знала, що це неправильно. Якась жінка писала йому романтичні послання, за змістом яких було зрозуміло, що в них з моїм чоловіком стосунки.
Як з’ясувалося, вони є колегами. Вона була старша за мене, розведена з трьома дітьми від попереднього чоловіка. Я думала, що це коротка інтрижка, але стосунки тривають уже рік. Я намагалася врятувати наш шлюб, але чоловік зібрав свої речі та з’їхав. Він хотів подумати, що робити далі.
Він повернувся. Я знайшла сили його пробачити. Ми домовилися, що він перестає спілкуватися з цією жінкою, а ми починаємо працювати над тим, щоб покращити наші стосунки.
Минуло вже багато часу, але нічого не змінюється. Він продовжує з нею зустрічатися, економить на сім’ї та неповажно до мене ставиться. Я не знаю, як бути далі. Чи є сенс зберігати такий шлюб?