На окупованій території Донецької області було ліквідовано одну з найнебезпечніших воєнних злочинців Ольгу Качуру (позивний “Корса”). Підполковниця МВС України за два роки після звільнення перейшла на бік Росії, а згодом стала командиркою артилерійського дивізіону. Попри те, що “жінка-монстр”, як її називали, була надзвичайно обережною, вона все ж таки отримала свій смертний вирок.
Була правоохоронцем, стала вбивцею
У 2012 році Ольга Качура, яка 16 років прослужила у правоохоронних органах і пройшла шлях від слідчого до начальника штабу одного з райвідділів Донецького міськуправління міліції, звільнилася та пішла на більш хлібне місце – до банку. А у 2014 році 44-річна підполковниця у відставці ще “крутіше” змінила своє життя – ставши зрадницею України. Вона вступила до лав “3-ї окремої мотострілецької бригади “Беркут” 1-го армійського корпусу ДНР”.
Здавалося б, ну навіщо жінці, матері двох дітей, приєднуватися в 2014 році до “польового командира” Ігоря Безлєра, який орудував тоді в Горлівці?
“Все дуже просто. Робота в службі безпеки банку дала “Корсі” фінансову незалежність, але великих заощаджень у неї не було. До того ж особисте життя теж не влаштовано. І коли на горизонті з’явився Безлєр (полковник російської військової розвідки, за кілька років до окупації переїхав на Донбас), вона побачила у цьому шанс. Хотіла реалізуватися, хотіла влади”, – розповіло джерело OBOZREVATEL у розвідці.
За його словами, Безлєр був гарним психологом, розумів (і використовував у своїх цілях) менталітет “донецьких”: “Він умів тиснути на потрібні точки та добивався свого”.
До речі, спеціальність, яку Ольга Качура здобула на військовій кафедрі під час навчання у тоді ще Донецькому політехнічному інституті, називалася “розробник програмного забезпечення для систем наведення балістичних ракет”.
“Не жінка, а монстр”
Попри те, що жінкам в “армії республіки” були не дуже раді, “Корса” стала винятком. Причина одна: у неї не було моральних мук щодо загибелі людей. Жорстка, безкомпромісна, її називали “не жінка, а монстр”. Згодом вона почала командувати дивізіоном РСЗВ БМ-21 “Град” у Горлівці. У її підпорядкуванні перебувало 140 артилеристів.
“Корса” спеціалізувалася на артилерійських обстрілах окупованої території, після яких російська пропаганда видавала страшні руйнування та вбивства мирних жителів за “роботу” ЗСУ. Причому Качура сама зізналася, що “ополченці” перевдягалися у форму Збройних сил України, щоб підійти ближче та “вдарити по цілях”.
У поле зору українських органів Качура потрапила практично одразу з її появи у Горлівці, але ідентифікували її в 2015 році.
“У неї руки по лікоть у крові. Слов’янськ, Горлівка, Новолуганське, Степове, Вуглегірськ, Авдіївка – називати населені пункти, які постраждали від її дивізіону і де загинуло багато людей, можна довго. Качуру важливо було зупинити”, – каже джерело.
На “Корсу” довго полювали. Розповідають, що за її затримання чи цінну інформацію про неї пропонували великі гроші, проте Качура, яка багато років прослужила в правоохоронних органах, була параноїдально обережна. Вона вживала всіх можливих заходів безпеки, які тільки можливо. Щоправда, кілька разів була поранена.
Проте 29 липня 2022 року “Корсу” все ж таки вдалося “зупинити”, про це стало відомо лише 3 серпня. Цікаво, що досі немає точної інформації, як саме загинула “командирка”. За однією версією – внаслідок ракетного обстрілу, коли Качура їхала у складі колони з Горлівки у Донецьк, за другою – внаслідок підриву її автомобіля чи влучення з ПТУРу. Про обставини “НП” рот на замку тримає і “влада ДНР”.
А день “прощання” з “Корсою” став ще однією кривавою провокацією окупантів, коли було завдано ударів по центру Донецька. Що називається, провели.
Заочний суд
Завдяки зібраним контррозвідкою Служби безпеки України матеріалам на “Корсу” вона померла засудженою злочинницею. Щоправда, через зрозумілі причини суд у 2021 році проходив без присутності обвинуваченої. У грудні Шевченківський районний суд Чернівців ухвалив вирок, але у відкритому доступі в Єдиному реєстрі судових рішень його немає – засекречений.
Як розповіли в СБУ, Ольгу Качуру визнали винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) КК України та призначили покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
Але вирок набув чинності лише наприкінці червня 2022 року – після розгляду апеляції. Втім, “Корсу” це не особливо хвилювало, тому що вона перебувала на окупованій частині Донецької області. Досі її дані є у базі розшуку МВС України – серед осіб, які ховаються від органів влади.
Втім, після ліквідації “командирки” це вже не має великого значення. Зараз можна довго говорити, що, можливо, було б краще, якби Качура залишилася живою і відсиділа свій строк. Але найголовніше – надала б цінні свідчення. Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії ставки стали надто високі.
Закон воєнного часу
За два тижні до своєї смерті Ольга Качура дала останнє інтерв’ю ЗМІ країни-окупанта “Российской газете”. Все воно дихає ненавистю і до України, і до інших країн, які наважилися прийняти виклик Кремля.
Що й казати, вона навіть своїх дітей ростила як убивць українців. Донька “Корси” чотири роки прослужила у її дивізіоні, а 17-річний син готувався до цього.
Сама Качура, за її зізнанням, брала участь і в допитах українських воїнів, які потрапили в полон. Зважаючи на все, серед них були й захисники Маріуполя.
“Я брала участь у допитах полонених. Це вовки, які натягнули на себе овечу шкуру. Він на тебе дивиться, і видно, що він тебе ненавидить. Націоналісти “Азову”, військові ЗСУ – між ними різниці немає… Говорити з цими людьми, щось їм доводити, я вважаю марним”, – заявляла “Корса”.
Також вона говорила, що їй усе одно, кого вбивати: “Мені що поляків “Градом” поливати, що українців, що америкосів. Усе одно. Горять вони однаково”.
І це лише мала частина її “одкровень”.
Тож чим швидше вдасться зупинити окупантів і підконтрольних РФ убивць – тим більше врятованих життів. Це закон воєнного часу.