Путін недооцінив українців та Зеленського, а також опинився в заручниках свого успіху 2014 року і став жертвою своєї пропаганди.
Президент РФ Володимир Путін прорахувався у двох речах, коли вирішив піти повномасштабним наступом на Україну 24 лютого. Очільник Кремля недооцінив Україну та українців. А по-друге, недооцінив особистість президента Володимира Зеленського. Також російський диктатор повірив власній пропаганді.
Таку думку в ефірі каналу “FreeДом” висловив російський політолог Аббас Галямов.
Політолог зазначив, що рано чи пізно виробник пропаганди стає її споживачем і так сталося з Путіним. Також російський диктатор зрівняв українців із росіянами, які лише на словах “патріоти”.
“Він опинився в заручниках свого успіху 2014 року. Враховуючи те, що тоді він достатньо легко “віджимав” Крим, він сприйняв це як доказ того, що українці такі – неспроможні чинити опір. Він не зрозумів, що це не характеристика українців як соціуму. Це була характеристика того історичного періоду. Україна щойно пережила революцію, влада ще не була консолідованою. Влада розподілялася між великою кількістю політичних гравців. Не було повноцінного суб’єкта в особі держави. Політична система була напіврозібраною, вона збиралася. В цей момент Путін Крим “віджимав”, не зрозумівши, що його успіх пов’язаний із історичним періодом, подумав, що українці завжди такими будуть. Він не зрозумів, що минули роки. Україна вже – держава, легітимна в очах своїх громадян”, – зазначив Галямов.
За словами політолога, Путін вважав, що Зеленський такий, як він та його оточення, для яких влада це – механізм заробітку та розподілу грошових потоків.
“Зеленський зовсім з іншого тіста виявився. Це була друга стратегічна помилка Путіна”, – додав він.
Нагадаємо, російський політолог і публіцист, який живе у США, Андрій Піонтковський заявив, що Путіну починають суперечити його найближчі соратники.
За словами військового експерта Валентина Бадрака, в Росії через відмову України вести переговори з чинним президентом Путіним почали йому шукати заміну. Від неї залежатиме, наскільки вдало можуть відбутися переговори з українською стороною.