Президент України Володимир Зеленський 11 вересня записав спеціальне відеозвернення – до 200 днів війни. Він подякував усім тим, хто боронить українську землю. Президент пообіцяв, що невдовці український прапор замайорить у Херсоні, Бердянську, Мелітополі, Луганську, Горлівці, Єнакієвому, Маріуполі, Донецьку, Ялті, Джанкої, Керчі, Євпаторії та Сімферополі.
Головне зі звернення президента України Володимира Зеленського 11 вересня:
200 днів українського спротиву. Майже 5 тисяч годин. Майже 300 тисяч хвилин. Майже 20 мільйонів секунд. І рівно стільки ж причин, щоб усім, завдяки кому це можливо, сказати сьогодні “дякую”. Мільйони разів. Без жодних “майже”. Сказати, що ми віримо в них і нашу перемогу. Без жодних “майже”.
Всім, хто за 200 днів знищив понад 2000 ворожих танків, 4500 бойових броньованих машин, понад 1000 ворожих артилерійських систем, 250 літаків та 200 гелікоптерів і майже 1000 безпілотників окупанта, 15 кораблів і катерів, тисячі одиниць іншої ворожої техніки. Звільнив сотні наших міст і сіл. Хто зламав плани ворога, бо не зламався сам.
Сьогодні дії наших воїнів на півночі, півдні та сході України бачать і відзначають усі.
Світ у захваті, ворог – у паніці, Україна пишається вами, вірить у вас, молиться за вас, чекає на вас.
Ми певні: ви вийдете на наш кордон, на всі його ділянки. Побачите наші рубежі та ворожі спини. Побачите, як сяють очі наших людей та п’яти окупантів. Вони назвуть це жестами доброї волі. Ми назвемо це перемогою.
Повний текст звернення президента України Володимира Зеленського 11 вересня:
Дорогий український народе!
Сьогодні – 200 днів нашого спротиву. Нашої боротьби. Нашої вітчизняної війни. За волю, за незалежність, за право бути. У ці 200 днів нам чимало вдалось, але найважливіше, а тому найважче – попереду. І це звернення я хочу присвятити саме тим, хто попереду. І кому зараз найважче, бо вони роблять найважливіше.
Це всі захисники й захисниці України. Всі, хто мужньо стоїть 200 днів, а тому стоїть і Україна. Сильні, а тому ми – вільні. Незламні, а тому ми – незалежні. Наші бійці, які героїчно стримали ворога, а тепер не стримують себе. І женуть окупанта на півночі, півдні та сході. На всіх напрямках, але рухаючись лише в одному – вперед і до перемоги.
200 днів українського спротиву. Майже 5 тисяч годин. Майже 300 тисяч хвилин. Майже 20 мільйонів секунд. І рівно стільки ж причин, щоб усім, завдяки кому це можливо, сказати сьогодні “дякую”. Мільйони разів. Без жодних “майже”. Сказати, що ми віримо в них, віримо в їхню перемогу. Без жодних “майже”.
Це всі наші воїни Збройних Сил України.
Сухопутні війська, наша піхота. Ви краще за інших знаєте: на війні мало романтики й багато тяжкої роботи. У ці дні її мужньо й самовіддано виконують наші окремі механізовані бригади. 92-га – імені кошового отамана Івана Сірка. 54-та – імені гетьмана Івана Мазепи. 14-та – імені князя Романа Великого. 60-та окрема піхотна Інгулецька бригада. Крок за кроком на Харківщині, Херсонщині, на Донбасі, зброєю, лопатою, руками, зубами – ви “вигризаєте” кожен метр, кожен рубіж, кожне наше місто й село.
Це наші танкісти. Ті, хто в латних рукавицях кує майбутню перемогу. І сьогодні, у день професійного свята. Це 3-тя, 4-та, 5-та окремі танкові бригади, танкові полки й батальйони, танкові роти у складі ДШВ, 17-та окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка. А особливо – 1-ша окрема танкова Сіверська бригада. Всіх вас та всіх причетних я щиро вітаю з Днем танкіста.
Це наші ракетні війська та артилерія. Вас по праву кличуть “боги війни”. Ви відправляєте окупантів на суд Божий. Ви відправляєте чортів назад у пекло. Сьогодні це з особливим запалом і вогником в очах робить 406-та окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Ми вдячні її бійцям і загалом усім, кого ми тепло звемо “наша арта”.
Як описати вашу ювелірну роботу двома словами? Влучно й гучно. Ми дякуємо вам за кожне “влучно” й кожне “гучно”. За всі знищені ворожі колони, склади, бази і штаби. Важливі переправи й мости. Там, де палає вашими зусиллями, і там, де ворог порушив правила пожежної безпеки. У народі й мережі всі бажають вам точних розрахунків і нових влучань, а окупантам кажуть зрозумілою їм мовою: “Хватит курить где попало. Курите там, где ещё не попало”.
Це наші Повітряні сили. Бомбардувальна, штурмова, винищувальна, розвідувальна, військово-транспортна авіація. Захищаючи Україну, ви завжди на висоті.
Це наші Десантно-штурмові війська. Ви завжди перші! Бо ніхто, крім вас! Ці гасла – не просто слова. Вісім років і 200 днів ворог це знає. А сьогодні окупанти особливо відчувають силу й міць 79-ї десантно-штурмової бригади, 25-ї та 80-ї повітряно-десантних бригад. Зокрема у Харківській області, яку ви успішно звільняєте від ворогів. І в Донецькій області, де ви успішно стримуєте ворога.
Ми впевнені: і там, і там буде один фінал – ваша перемога. Для цього не треба читати прогнози, достатньо прочитати вашу клятву. Ви – десантники Збройних Сил України. Ви ніколи не приймете поразки. Ви ніколи не спасуєте перед труднощами. Ви ніколи не залишите в небезпеці бойового товариша. Ви завжди готові знищувати ворогів України в бою. Ви – десантники Збройних Сил України!
Це наші Військово-Морські сили. Ви довели: неважливо, який у ворога флот, який у нього флагман, коли на твоєму боці – Нептун. Вартові рідних берегів. Ракетні катери, артилерійські, мінно-тральні й десантні кораблі, морська авіація, морська артилерія і, звісно, морська піхота. А особливо хочу відзначити 503-й окремий батальйон морської піхоти. На ваших шевронах слова: “Якщо наступ – то ми”. У наших серцях слова: якщо ви – то успіх і перемога.
Це сили протиповітряної оборони України. Зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, ППО Сухопутних і Військово-Морських сил. Ви чуєте сигнал повітряної тривоги інакше, ніж більшість. Більшість спускається в укриття. Ви ж спрямовуєте погляд угору, щоб нищити ворожі ракети, літаки, гелікоптери, безпілотники.
Це наша розвідка. Зі зрозумілих причин дуже мало людей знають ваші імена, ваші обличчя. Про ваші операції зазвичай не пишуть у новинах, але точно напишуть у підручниках з військової науки. Ваші успіхи часто негучні й непомітні для нашого народу, але завжди болючі та відчутні для нашого ворога.
Цими днями особливо себе проявляють воїни-розвідники. 131-го окремого розвідувального батальйону воєнної розвідки України. Ті, хто завжди попереду. Я дякую вам, дякую всім підрозділам Головного управління розвідки та всім нашим розвідникам, завдяки яким ми завжди бачимо, завжди чуємо, завжди знаємо, завжди діємо. І точно переможемо.
Це наші спецпризначенці, Сили спеціальних операцій. Ті, хто йде “на ви”. Ті, хто переважає не в кількості, а в якості. Ті, хто має спеціальну силу для боротьби на межі можливого й неможливого.
Це Сили територіальної оборони. А особливо відзначаємо бійців окремої 115-ї та 117-ї бригад тероборони.
Це медичні війська, які рятують життя наших бійців. Це військове духовенство, капелани, які моляться за життя наших воїнів. Це наші інженери, зв’язківці, кіберармія.
Це ті, хто вісім років, 200 днів і зараз боронить і служить державі пліч-о-пліч зі Збройними Силами України. Я дякую всім бійцям Національної гвардії, її спецпризначенцям, зокрема 15-му Словʼянському полку. Дякую всім нашим прикордонникам. Офіцерам і працівникам Служби безпеки України, Національної поліції, ДСНС, нашим пожежникам, рятувальникам, саперам. А разом – усім нашим воїнам, захисникам, найкращим синам і донькам України, які сьогодні звільняють її північ, південь і схід.
Усім, хто за 200 днів знищив більш як 2000 ворожих танків, 4500 бойових броньованих машин, понад 1000 ворожих артилерійських систем, 250 літаків і 200 гелікоптерів і майже 1000 безпілотників окупанта, 15 кораблів і катерів, тисячі одиниць іншої ворожої техніки.
Звільнив сотні наших міст і сіл. Хто зламав плани ворога, бо не зламався сам. Всі, хто тримав оборону і захистив Київ. Зберіг нашу столицю, а отже, зберіг нашу віру в нашу перемогу.
Усі, хто її зміцнив і примножив, захистивши Харків, Миколаїв, Чернігів, Одесу, Запоріжжя, Дніпро. Всі, хто захищав Маріуполь і “Азовсталь”. Звільняв Київщину, Житомирщину, Чернігівщину, Сумщину. Бучу, Ірпінь, Бородянку, Ворзель, Гостомель, Макарів. Охтирку, Суми. А зараз – Балаклію, Ізюм, Куп’янськ.
Всі, хто визволяв, визволяє й визволить усі тимчасово, окуповані території України. Знову принесе життя й український прапор у Херсон, Бердянськ, Мелітополь, Луганськ, Горлівку, Єнакієве, Маріуполь та Донецьк, Ялту, Джанкой, Керч, Євпаторію, Сімферополь. Хто всі ці 200 днів викладається на 200%.
Ворог казав, що заблукав, що їхав на навчання. Ви навчили їх багато чого. Вміння швидко збиратись і забиратися з наших земель і розуміння, що, кинувши техніку й зброю, це можна зробити значно швидше та легше.
Багато хто назавжди вивчив, що правильно казати не “на Україні”, а “в Україні”. Це всі, хто ступив на нашу землю й залишився в ній. Багато хто назавжди запам’ятає, що чекає в Україні всіх непроханих гостей. Це наші воїни.
Сьогодні ваші дії на півночі, півдні та сході України бачать і відзначають усі. Світ у захваті. Ворог – у паніці. Україна пишається вами, вірить у вас, молиться за вас, чекає на вас.
Це непростий шлях – до перемоги. Але ми певні: він вам до снаги. Ви вийдете на наш кордон, на всі його ділянки. Побачите наші рубежі та ворожі спини. Побачите, як сяють очі наших людей і п’яти окупанта. Вони назвуть це “жестами доброї волі”. Ми назвемо це перемогою.
Ми віримо у вас, у тих, хто всі ці 200 днів у -15 чи +35, о другій ночі чи о шостій ранку, звичайного понеділка чи в День Незалежності, попри втому, напругу, небезпеку, робить свою справу, ризикує своїм життям, захищає свою країну.
Всі, хто точно був готовий. Хто, не зважає на чутки й плітки. Не читає фейки в Інтернеті, а пише історію в реальному житті. Історію незалежності. Історію перемоги. Історію України. Наші воїни, наші бійці, наші захисники. Для нас точно – перша армія світу.
Слава вам!
Слава Україні!