Понад дві тисячі українських військовослужбовців, які тримали оборону маріупольської “Азовсталі”, яку безуспішно намагалися деблокувати ЗСУ, перебуває в катівнях т.зв. “ДНР”. Їхнє перебування в цьому недополоні отримало між українськими перемовниками неформальну назву “острів надії” — бо існувала домовленість про поселення наших хлопців усіх разом, а не окремо, як це має бути.
Більше подробиць “Українській правді” відкрили представники української розвідки, які побажали зберегти анонімність. При цьому вони стверджують, що робота з визволення захисників Маріуполя ні на хвилину не зупиняється.
При цьому у розвідці наголошують — наших хлопців, які вийшли з “Азовсталі”, категорично не можна називати військовополоненими. Вони не склали зброю перед ворогом. Виявляється, що кожен із військовослужбовців здав свою зброю офіцерам, які командують їхніми підрозділами. Перед виходом вся зброя здавалася безпосередньо командиру.
“Він тиснув їм руку, дякував за службу, вибачався за те, що не перемогли, і лише тоді бійці йшли до росіян”, – ділиться подробицями джерело журналістів.
Додатковою вимогою української сторони стало те, щоб за військових, що вийшли із заводу, несло відповідальність Головне розвідувальне управління (ГРУ). Лише в такому разі була можливість вимагати дотримання Женевської конвенції та присутності третьої сторони – того самого Червоного Хреста та інших.
Також Україна має повний список захисників Маріуполя, які залишили територію “Азовсталі”. Це головна відмінність від тих полонених морпіхів, які були змушені здатися в полон бойовикам “ДНР”, вийшовши з території заводу ім Ілліча.
Наразі бійці з “Азовсталі” перебувають в Оленівці поряд із Донецьком. Джерело в розвідці стверджує, що точна кількість бійців, що перебувають там, дорівнює 2449.
Також попередньо було досягнуто домовленості щодо спільного утримання рядових та офіцерів разом. Це було зроблено для того, щоб українці могли, як і раніше, дбати один про одного — особливої довіри до сторони супротивника немає. Саме ця історія отримала неформальну назву “Острів надії”.
Цікавим є і той факт, що наші хлопці намагалися взяти із собою супутник Starlink, щоб підтримувати зв’язок зі своїми рідними та близькими. Однак, цю техніку, зрозуміло, у них вилучили. Наразі доступу до них не має ніхто, навіть представники Червоного Хреста. Однак у розвідці стверджують, що основні вимоги — хоча б за відсутності тортур та інших жахів щодо захисників “Азовсталі” росіяни виконують.