Наразі місцевим жителям вистачає задоволення базових потреб.
Вокупованому росіянами Маріуполі все ще залишається частина місцевих жителів. Попри загрозу епідемії та вельми не придатні для життя умови вони не поспішають залишати рідне місто, а намагаються налаштувати побут по мінімуму — просто щоб існувати.
За словами радника мера міста Петра Андрющенка, зараз маріупольцям вистачає найменших “радостей”: відсутності обстрілів, організації кухні та часткової адаптації до того, що відбувається навколо. Про це чиновник розповів у власному Telegram-каналі.
Більшість побутових питань тепер “вирішуються” на відкритому повітрі. Це і організація спільних кухонь, і приготування їжі, і збирання води, і видобуток дров. Останні, до речі, часто беруть завдяки засиллям ящиком з-під боєприпасів — переважно, звичайно, російських.
Деякі маріупольці продовжують пошук рідних. Тих, кого знаходять загиблими, намагаються ховати у дворах, хоч росіянам це й не подобається. Втім, загарбники не надто дбають про життя місцевого населення.
“Окупанти кинули людей напризволяще, тому що українці для них не люди”, — зазначає Андрющенко.
Також він стверджує, що найгіршим у цій ситуації є поступова адаптація населення до таких умов життя. Починаються порівняння не з довоєнним періодом, а з першими місяцями життя в окупації під постійними бомбардуваннями та авіанальотами. У такому ракурсі, звісно ж, все виглядає райдужніше, ніж раніше.
“Вчаться радіти новому життю з мінімальними вимогами. Колись у майбутньому психологи опишуть “Маріупольський синдром”, — припускає радника мера Маріуполя. — Окремий психологічний стан, який здається неможливим у нормальному житті”.
Нагадаємо, раніше “Телеграф” розповідав про те, чому при розборах завалів окупантам довелося організувати додаткові чергування лікарів для російських рятувальників, які працюють у Маріуполі.