Хлопчик М. вийшов із дому о 7:55, сів у тролейбус\маршрутку\автобус…
О 8:05 звучить сирена: повітряна тривога, і всіх з транспорту попросили вийти…!!!
Укриття знайшли, телефони у всіх розриваються. Вже 10 хв, 20, 50… Ось так дві години перечекали (і дощ з мокрим снігом теж, до прикладу), тепер можна і в школу добратися… на третій урок якраз Юху, вже у школі!
А тим часом тут аншлаг… “Стаємо рівно, швидко одягаємо курточки і не топчимо рюкзаки, без паніки!…” Добралися до укриття, але вхід, як завжди, один? Вже декілька хвилин тривоги, а діти не в середині. Один урок сидять. Телефони замовкли, хочеться пити, їсти, в туалет… Вчителі організовують похід “на відро”… всього учнів десь 600 )))
А якщо вчитель захоче в туалет?
Звучить голос Арестовича, можна виходити… за ручки, шеренгами, балаганом, хто як – адреналін!
Перекличка… Хопчик М. зайшов у клас.
Половина уроків позаду. Круто!
Наступні попадуть під акцію?..
Це все за умови, що ракета таки на накрила…
P.S. для роздумів усім, хто хоче офлайн навчання під час воєнного стану.
І це ймовірний приклад одного дня…
Дарія Лосік (с)