Одного разу Ангел звернувся до Бога:
— Отче, у мене проблема.
— Що тебе хвилює, Ангел мій? – привітно посміхнувся Господь.
— Чи розумієш, Творець, мені стало важко виконувати обов’язки Ангела, тому що я став якось гірше розуміти людей… Часом мені здається, що ще трохи — і вони почнуть мене дратувати! А мені ж належить проявляти ангельське терпіння!
— А що саме тебе дратує в людях?
— Вони весь час незадоволені тим, що є, але часто не знають, чого хочуть. Вони постійно на щось скаржаться. Вони воюють один з одним і винищують навколишню природу. Вони ненавидять тих, хто на них не схожий. Вони залежать від чужої думки і часто більше вірять не мудрецям, а базікам і демагогам. Вони моляться в церкві, щоб тут же грішити знову. І це пригнічує мене!
— Так, син Мій, справа серйозна, — в роздумі потеребив сиву бороду Господь. — Ти маєш рацію, з цим треба щось робити. Причому терміново! У тебе з’явилося оцінювання – а це ознака того, що ти перестаєш бути Ангелом… Напевно, заразився від людей!
— Ось і я про те ж, — пригнічено відповів Ангел. — Мені здається, що я потребую професійного зростання. Я чув, що деяких Ангелів направляють на Курси підвищення кваліфікації. Чи можу я просити направити мене на навчання?
— Можеш, син Мій. Такі курси дійсно є, і вони дуже ефективні! Ті, хто добре вчиться, як правило, домагаються відмінних результатів.
— А яких предметів там навчають?
— Різним. Самим різних предметів! Я б сказав, різнобічну освіту! Буквально університет для Ангелів. Ти обов’язково знайдеш там друзів і однодумців, і тобі не доведеться нудьгувати.
— А в якій формі навчання? Лекції? Семінари?
— Здебільшого інтерактив. Все через особистий досвід, почуття і відчуття. Ну, і теорії трохи буде, причому з різних точок зору. Це для більшого плюралізму і заради свободи вибору.
— Так, Творець, це саме те, що мені треба! Я дуже хочу потрапити на такі курси. Що для цього потрібно?
— Що треба? Всього лише ознайомитися з умовами прийому, синку… По-перше, ти отримаєш тіло, воно видається раз і назавжди, і заміни не буде. Воно може тобі подобатися або не подобатися, але це єдине, що точно буде в твоєму розпорядженні до кінця навчання. Все інше ти будеш отримувати в тимчасове користування, на той чи інший термін. Це зрозуміло?
— Ясно: немає нічого мого, крім тіла. Його треба берегти, тому що воно на весь час навчання одне.
— Далі… Тобі доведеться вчитися вдень і вночі стільки часу, скільки буде потрібно для завершення процесу. Кожна людина і кожна подія стануть твоїми Вчителями, тому ображатися на них немає сенсу.
— А якщо вони помиляються?
— Не існує помилок, тільки Уроки. І Вчителя. Ти теж будеш Учителем для когось, май це на увазі.
— Я? Вчителем?! Але я не вмію! А якщо не вийде?
— Що ж, і таке може бути… Невдачі — невід’ємна частина успіху. Кожен промах можна проаналізувати і звернути в новий успіх!
— А можна відмовитися від Уроку, якщо не виходить?
— Урок буде повторюватися в найрізноманітніших формах, поки не буде засвоєний повністю. Якщо не зрозумієш легкі Уроки, — вони стануть важчими. Коли зрозумієш — здаси залік і перейдеш до наступного Уроку. Така вже програма, вибачай!
— А як я зрозумію, що Урок засвоєно?
— Ти зрозумієш, що Урок засвоєно, коли твої поведінка і розуміння зміняться. Мудрість досягається практикою.
— Так, я зрозумів. Швидше б набратися побільше Мудрості!
— Не скупися, Ангел! Іноді трохи чогось, — краще, ніж багато нічого. Ти отримаєш все, що захочеш. Ти підсвідомо вірно визначиш, скільки енергії на що витратити і яких людей привернути до себе. Подивися на те, що маєш — і знай, що саме цього ти і хотів. Твоє «сьогодні» буде обумовлено твоїм «вчора», а твоє «завтра» буде визначатися твоїм «сьогодні».
— Але якщо я помилився, якщо я вибрав не те, і це створило мені проблеми?
— Що зовні, то й усередині. І навпаки. Зовнішні проблеми — точне відображення твого внутрішнього стану. Зміниш те, що всередині — і зовні все поступово зміниться. Життя підкаже!
— А як? Як я почую його підказку?
— Біль — це спосіб, який Всесвіт використовує, щоб привернути твою увагу. Якщо душі або тілу боляче — це сигнал, що пора щось змінювати.
— Невже інші Ангели, які навчаються на курсах, будуть приносити мені біль, Отче?
— Пам’ятай, що ви всі — Учні, і все на рівних умовах. Інші – всього лише твоє відображення. Ти не можеш любити чи ненавидіти те, що є в інших, якщо це не відображає твоїх власних якостей. Пам’ятай: там тільки Ангели, тільки тобі подібні, інших істот там просто немає. Так що будь-який біль – це буде лише гра, оцінка, реакція твого розуму.
— Чи повинен я ще щось знати, Господи?
— Мабуть так. Хочу, щоб ти спробував зрозуміти: там, куди ти потрапиш, немає місця краще ніж «тут». «Там» нітрохи не краще, ніж «тут». Минуле варто тут же забути, майбутнє ти не зможеш передбачити, для тебе буде по-справжньому важливим тільки та мить, в якій ти «зараз».
— Мені складно зрозуміти, про що ти говориш. Але я буду старатись. Думаю, Учителя мені все пояснять, вірно?
— Не варто перекладати відповідальність на Вчителів або когось. Вчителі дають тобі програму, але вчишся ти! Скільки захочеш засвоїти — стільки й залишиться з тобою.
— Я постараюся засвоїти все, що можливо!
— Так, Ангел мій! Роби краще з можливого — і ти не промахнешся.
— Але ти — ти, Господи, чи будеш ти як і раніше керувати мною? Або мені доведеться вчитися по книгах і конспектами?
— Я не покину тебе ні на мить, синку! Я буду з тобою і в тобі. Але ми будемо далеко один від одного, і тобі доведеться заново вчитися чути мене. Можу тебе втішити: всі відповіді знаходяться в тобі. Ти знаєш більше, ніж написано в книгах або конспектах. Все, що ти повинен робити — дивитися в себе, слухати себе і довіряти собі. Так що, якщо не передумав, мабуть, я тебе зараз і транспортую туди, до місця навчання!
— Добре. Дякую, Отче! Я готовий. Тільки б не забути всі ці премудрості!
— А ось тут на тебе чекає сюрприз, малюк, — засміявся Творець. — Річ у тім, суть перепідготовки Ангелів в тому і полягає, щоб вони заново, з чистого аркуша, пройшли всю програму. Так що ти забудеш про все, що я тобі тут наговорив. І ти згадаєш про це тоді, коли будеш готовий… Ну, поїхали?
— Поїхали! — рішуче хитнув крилами Ангел і побачив що відкрився перед ним тунель, куди, заплющивши очі, пірнув, як в безодню. У повну невідомість. Але він довіряв Богу, і тому не роздумував. Втім, політ його був недовгим…
…Пролунав крик, і десь на Землі народилася ще одна людина.