У Міносвіти все ще обіцяють на ремонти туалетів не шкодувати грошей з освітньої субвенції.
Від шкільного класу – до вбиральні через вулицю і в дощ, і в сніг. В Україні 362 школи досі чекають свого теплого внутрішнього туалету. Іще більше шкіл мають переобладнати вбиральні згідно з новими санітарними вимогами, щоби були перегородки та двері в окрему кабінку. Чому психологи радять розпочинати ознайомлення зі школою саме з туалету і якими недугами загрожують незручні вигоди учням, про це 30 серпня йдеться у сюжеті ТСН.19:30 в циклі “Шкільні старти”.
Вбиральня на вулиці гімназії в селі Лісові Гринівці. Передмістя Хмельницького. Школа, в якій навчаються 200 дітей. Тут є новий пандус, переобладнаний харчоблок, Інтернет, але туалет досі надворі.
На Хмельниччині, де ТСН об’їздила десятки шкіл, туалетна проблема типова для всіх. Сільські школи та гімназії, як правило, розташовані в будівлях 17-18 століття, де вбиральні не передбачені. Для молодших класів будують окремі приміщення, і там уже туалети є, а старшокласники ж змушені ходити на двір.
У селищі Старі Нетеченці гімназія в колишньому панському маєтку. Тут провели Інтернет і щороку стрижуть зелені високі паркани. Старшокласники ж показують мальовничу дорогу через яблуневий сад до вбиральні. Але заходити туди ТСН не радить. Восьмикласниця Христина зізнається – тут геть незручно, бо двері легко відкрити.
“Тут вони можуть відкритись, їх уже виламували хлопці старші. Взимку холодно і лід стоїть, можна впасти”, – каже дитина.
Директорка школи про туалет надворі говорить неохоче, показує санвузли в початковій школі, і запевняє, що сюди можуть ходити й учні старших класів.
“Освітня програма “Гідність дитини” передбачає, що ось таких вуличних туалетів в Україні уже не має бути. Ходити до туалету для дитини базова потреба і якщо тут погано закриваються двері, немає перегородок, тут холодно, немає туалетного паперу, то для учня це додатковий стрес”, – каже кореспондентка ТСН Світлана Березівська.
“Цивілізація – це коли ми маємо можливість свої справи робити окремо, інтимно. І скажемо чисто, коли в нас немає відчуття, що ми забруднилися. Ми вже в іншому світі живемо”, – каже психологиня Катерина Гольцберг.
Дискомфортний туалет може травмувати дитину так само, як насильство, кажуть психологи, і радять батькам розпочинати ознайомлювати дитину зі школою саме із санкімнати.
Державну програму, згідно з якою в кожній школі має бути туалет, так і назвали “Гідність дитини”. На неї торік витратили майже 63 мільйони гривень і збудували майже 100 туалетів. Але від 1 січня набрали чинності нові санітарні норми, де вимоги до вбиралень стали суворіші.
Отже, туалети в деякі школах доведеться знову ремонтувати. А вуличних, попри рік дії спеціальної програми, досі 362. Освітяни говорять про вбиральні неохоче.
“Тема туалету в нас замовчується знаєте, як якась табуйована. Як і сексу”, – каже психологиня Катерина Гольцберг.
За два дні діти мають іти до школи, а в Міносвіти все ще обіцяють на ремонти туалетів не шкодувати грошей з освітньої субвенції. Але скільки точно коштів – не кажуть.
“Ми зробимо перерозподіл залишків. Дозволимо використовувати на наступний рік залишки в цілому на те, щоб вуличні вбиральні були доведені до нормального стану”, – каже очільник МОН Сергій Шкарлет.
“Але ми вже маємо розуміти, що не тільки є туалети на вулиці, а іноді й туалети в приміщеннях не дуже відповідають санітарним нормам. Є сотні мільйонів, а по Україні мільярди залишків освітньої субвенції, які можна витрачати на це”, – каже голова комітету ВР з питань науки та освіти Сергій Бабак
Поки ж по всій Україні інспектують школи та вбиральні, шестирічний Василько в Старих Нетеченцях рахує дні й не дочекається, як піде в перший клас.