Якщо людина не розуміє, для чого їй вчитися, то дуже важко формувати для неї освітнє середовище. (Портал Всеосвіта).
Питання мотивації учнів є найскладнішим і найважливішим в освітньому процесі. Про це заявив освітній омбудсмен Сергій Горбачов в інтерв’ю «Главкому».
Навчання у школі – це здобуття освіти. Це означає, що дитина має докладати зусиль, працювати. Інакше її навчити неможливо. Учитель може зацікавити предметом, пояснити тему, але «вкласти» в голову учневі він не може – дитина сама має докладати певних зусиль. Тож, той, хто хоче мати знання, здобуває їх, – сказав омбудсмен.
Горбачов зазначив, що якщо людина не розуміє, для чого їй вчитатися, то дуже важко формувати для неї освітнє середовище.
Розумієте, чимало батьків акцентують на тому, що дитина має право на освіту. Водночас вони чомусь «забувають»: у Конституції написано що середня загальна освіта є обов’язковою. Тобто навчатися діти не лише мають право, а й зобов’язані це робити! А батьки, відповідно до положень закону про освіту, мають забезпечити здобуття дитиною освіти у межах державного стандарту. Тобто це не лише право, а й обов’язок, – пояснив освітній омбудсмен.
За словами Горбачова у нас всі згадують про права, але забувають про обов’язки: і батьки, і діти, і вчителі.
Це дуже дратівлива тема. Для того, щоб про це говорити, потрібно спершу провести дослідження, яке б чітко виявило слабкі сторони у навчальному процесі й з’ясувати, як забезпечити не лише дотримання прав, а й обов’язків, – зауважив Горбачов.
Також Сергій Горбачов зазначав, що пандемія дозволила досить виразно побачити три групи вчителів.
Перша група – найменша, – ті, хто взагалі не хочуть змінюватися, не відчувають відповідальності за свою роботу, іноді просто відмовляються працювати з дітьми дистанційно (але не відмовляються від зарплати). Типова ознака цих безвідповідальних людей – заяви на кшталт: «Я працюю з дітьми тільки в класі, дистанційно працювати не буду».
Друга група – відповідно більша, – ті, хто виконують розпорядження та накази, але самі не проявляють ініціативи, не шукають нових форм навчання, ставляться до роботи суто формально. Типова ознака такого вчителя – фото аркушика з написаними від руки номерами параграфів та вправ підручника, переслані дітям та батькам у Viber, а також відсутність комунікації з учнями та батьками.
Третя група вчителів, яких найбільше – це професійно відповідальні колеги, які сприйняли пандемію та карантинні обмеження як особистий виклик, поштовх до саморозвитку, пошуку нових форм роботи та самовдосконалення. Ці люди стрімко опановують сучасні цифрові технології, різноманітно використовують освітні платформи, постійно тримають зв’язок з учнями та батьками, перевіряють роботи дітей, допомагають їм у цей непростий час. Таким людям – щира подяка за професіоналізм та відповідальне ставлення до своєї роботи.
Однак, на жаль, роботу навіть таких вчителів нівелюють, у соцмережах чимало скарг від учителів на те, що батьки учнів нівелюють повагу до вчителя.
Я думаю, причин таких скарг декілька. Деякі з них – на побутовому рівні. Часто деякі батьки у присутності дитини дозволяють собі зі зневагою висловлюватися про вчителя, висміювати якісь його риси, знецінюють вчительську працю. Відповідно, діти бачать, як батьки ставляться до того чи іншого вчителя, і починають ставитися до педагога так само, – підсумував Горбачов.