Диктатура, що чверть століття трималася на нафті, грошах Заходу та абсолютній брехні, впала ціною понад тисячі життів.
Опівдні його вертоліт терміново злетів з охопленого протестами Бухареста. А вже під вечір 25 грудня 1989 року диктатора Ніколае Чаушеску разом із дружиною Єлєною розстріляли за рішенням трибуналу. Так закінчилася війна одіозного комуніста, робітника з робітників, як він себе називав, проти власного, доведеного до тотальних злиднів, народу.
ТСН вирішила переглянути уроки історії – в циклі “Смерть диктатора”.
Чоловік у химерній шапці керував Румунією 24 роки. Довів економіку країни до повного краху, окривавився війною із власним народом. Більше тисячі розстріляних, які не хотіли жити у злиднях. І майже блискавична розплата.
Ніколае Чаушеску унікальний комуніст – дозволяв собі не рахуватися з Москвою. Засудив вторгнення СРСР до Чехословаччини та Афганістану і відправив румунську збірну на олімпіаду 84-го в Лос-Анджелесі, яку бойкотував Радянський Союз.
За це Чаушеску полюбили на Заході. Його приймав американський президент Ніксон і британська королева. Захід щедро видавав Румунії кредити, а товариш Ніколае із хлопця з народу поступово перетворювався на вельможу Карпат.
“Палац весни”, де жив Чаушеску, – щось на кшталт Межигір’я. Вісімдесят кімнат, закритий басейн, кінотеатр, багаті меблі, сантехніка, посуд, небачена на ті часи розкіш, що контрастувала з рівнем життя простих румунів. Вся країна повинна була працювати на диктатора – він заборонив аборти задля збільшення кількості пролетаріату, пояснюючи, що навіть плід – це власність держави. Контрацептиви були доступними лише для сімей, де вже є п’ятеро дітей, а бездітних обкладали податком. Результат – за чверть століття від підпільних спроб перервати вагітність загинуло 10 тисяч румунок, а демографічний вибух у злиденній країні призвів до зростання кількості дітей у сиротинцях до 170 тисяч.
Завдяки торгівлі нафтою економіка Румунії трималася на плаву. Та в кінці 80-х нафта впала у ціні, Захід став вимагати повернення кредитів. І Чаушеску віддав. Обібравши співгромадян. На Захід експортувалося все – від сировини до продукції заводів. У цей час в оселях румунів світло, тепло й вода – за графіком. На полицях магазинів – порожньо. Навіть мило в дефіциті.
Телепропаганда натомість запевняла: усі ситі. Брехня і злидні – румуни вийшли на протести. Спочатку в регіонах. Ось фото з Тімішоари – Чаушеску домалювали гітлерівські вусики (насправді, він тяжів до іншого кривавого образу – Дракули). Там диктатор наказав армії стріляти по мітингувальниках.
Натомість примусово зібрав у Бухаресті мітинг на свою підтримку. За сценарієм мала бути промова про успіх румунського соціалізму. Але коли Чаушеску з’явився на балконі, люди почали скандувати антиурядові гасла. Ніколае не був до цього готовий. У прямій трансляції вся країна побачила страх диктатора.
Протести тривали всю ніч, до ранку кількість жертв революції нараховувала понад сотню. Наступного дня розлючений натовп пішов на штурм будинку ЦК.
Втеча Чаушеску достойна сценарію для голлівудського блокбастера. Перший етап – авіаційний. Диктатор боявся, що його зіб’ють, тож сів десь у полях. Далі його охорона організувала автостоп. Зупиняли цивільні автівки й ганяли країною в пошуках порятунку. Зрештою автотурне зупинили військові, які на той момент уже підтримали антиурядовий протест.
Ніколае та його дружину Єлєну віддали під трибунал. Цей суд тривав заледве півтори години.
Диктаторське подружжя визнали винним у геноциді, руйнуванні економіки та держави.
Вже за 10 хвилин після оголошення вироку карпатського вельможу та його дружину розстріляла команда добровольців. Так поспішали, що оператор не встиг зафільмувати момент страти. Але й ці кадри румунського телебачення красномовні.
Страта Чаушеску припинила громадянську війну, країна поступово стала просуватися до демократії. Диктатура, що чверть століття трималася на нафті, грошах Заходу та абсолютній брехні, впала ціною понад тисячі життів.