Скільки діток залишилися без татусів та мам, які ніколи не побачать своїх синів…
23 грудня, у різних куточках Рівненщини попрощалися відразу з 11-ма оборонцями
У Рівному попрощалися з 20-річним Богданом Дзедзелею та 33-річним бійцем Інтернаціонального легіону територіальної оборони України Кшиштофом Тифелем.
Богдан Дзедзеля закінчив 19-ту рівненську школу. Він з дитинства мріяв бути військовим, тож у 2019 році 18-річний Богдан підписав свій перший контракт із ЗСУ, служив у 80-ій ОДШБ у Львові.
— У 2020-2021 роках був в зоні ООС.
Воїн загинув 19 березня під час виконання бойового завдання під Снігурівкою, що на Миколаївщині.
Упродовж 9 місяців місто було під окупацією.
Тільки 15 листопада рідних повідомили, що знайшли загиблого воїна. Солдатові назавжди буде 20 років…
33-річний Кшиштоф Тифель – громадянин Польщі, без військового досвіду, але як член скаутського руху мав відмінний військовий вишкіл.
У Рівне Кшиштоф приїхав 26 квітня разом з іншими іноземцями, щоб навчати українських захисників тактиці ведення бою. Згодом вирішив їхати на передову. 4 грудня Кшиштоф Тифель загинув біля Бахмуту.
Герой заповів поховати його у Рівному.
Сергій Клеїн народився в місті Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області. Згодом родина переїхала в Рівне, а в середині 90-х років молода сім’я оселилась в с. Майків Гощанської громади.
У вересні 2022 року Сергій Клеїн вступив до лав Збройних Сил України. Воював у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Загинув 14 грудня під час виконання бойового завдання в районі села Лиман Перший Харківської області.
18 грудня Березнівська громада втратила двох захисників – 28-річного Олександра Стахнюка із Зірного та 45-річного Ігоря Чміля, родом з Березного.
Обидва воїни були бойовими медиками та загинули на Донеччині під час мінометних обстрілів. Олександр – поблизу населеного пункту Тоненьке Ясинуватського району, а Ігор – біля населеного пункту Берестове Бахмутського району. У загиблих воїнів залишилися батьки, дружини та неповнолітні діти.
20-річний Дмитро Антоненко із села Зоря Рівненського району у квітні був призваний на строкову військову службу, після закінчення якої підписав контракт для подальшої служби у лавах ЗСУ.
Служив при окремій Президентській бригаді імені Гетьмана Богдана Хмельницького. Був нагороджений медалями Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня та «За заслуги перед Збройними Силами України».
22 грудня у Козинській громаді Дубенщини попрощалися із загиблим військовослужбовцем Ярославом Купрійчуком.
Командир механізованої роти капітан Купрійчук Ярослав Сергійович загинув 11 грудня у місті Бахмут під час виконання бойового завдання.
У Рафалівській громаді провели в останню дорогу захисника Валерія Бачинського. Серце солдата перестало битись в госпіталі ім.Мечникова, що в місті Дніпро, внаслідок отриманих тяжких поранень.
47-річний мешканець селища Рафалівка фактично з перших днів війни узяв до рук зброю і став на захист незалежності нашої держави. Чоловік пропрацював у лісовому господарстві понад 27 років стропальником нижнього складу ДП «Рафалівський лісгосп». В загиблого воїна залишилися матір, дружина та син.
Жителі Сарненщини провели в останню дорогу захисника України Миколу Климця. Чоловік народився і все життя прожив у селі Велике Вербче, йому було 49 років.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну був мобілізований одним із перших. Загинув 18 грудня під час виконання службових обов’язків поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області. Без сина та брата залишилась велика родина.
У Рокитнівській громаді місцеві жителі живим коридором шани зустріли та провели в останню дорогу Захисника України Івана Трохимчука.
Іван Васильович народився у 1969 році у селі Кисоричі. Був призваний на військову службу по мобілізації у березні. 15 грудня отримав поранення, несумісне з життям, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області. «Підтримував високий моральний дух у підрозділі та вникав у турботи побратимів» – так у сповіщенні про смерть описав Івана його командир. Таким розуміючим, добрим і милосердним його запам’ятають усі. У Героя залишилась дружина та двоє дітей.
Жителі Дубровицької громади попрощалися із захисником України Юрієм Яцутою. Чоловік народився в 1971 році у селі Колки.
Був призваний на військову службу по мобілізації у вересні. Загинув 18 грудня під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Стельмахівка Луганської області. У Героя залишилась дружина та син.
Низький уклін українським Героям та їх подвигам! Вічна слава і пам‘ять!
