Щоб на основі цієї детективної історії зняти фільм, уже вишиковуються в черги світові кінокомпанії, а за розглядом справи слідкують мільйони.
47-річну росіянку Вікторію Насирову суд у Нью-Йорку визнав винною у спробі вбити свою подругу, отруївши її чизкейком і курячим супом, щоб викрасти її документи, адже на фото ззовні вони були схожими, попри різницю у віці понад десять років. Жертвою росіянки стала уродженка Вінниці Ольга Цвик, яка того фатального дня у серпні 2016 року дивом вижила та лише за кілька років через ще одну жертву злочинниці змогла довести справу до юридичної площини. Наприкінці березня судді мають оголосити вирок, Насировій загрожує до 25 років ув’язнення. Ми спілкуємося з Ольгою месенджером, і навіть на відстані відчутно, як тремтить її голос, коли вона згадує про пережите. А ще, зізнається вона, ця історія — черговий приклад того, наскільки підлими та жорстокими є наші вороги.
«В мене не було навіть думки, що переді мною людина, яка здатна планувати вбивства»
— Ольго, як ви опинились у США і з чого починали там життя?
— Свого часу я працювала у столиці, займалась туризмом, і в мене завдяки роботі була відкрита віза до Штатів, — розповідає жертва росіянки Ольга Цвик «ФАКТАМ». — До того я бувала там тричі. Тоді почались події на Євромайдані, ситуація була досить непростою. І в мене виникла думка поїхати до США, спробувати там влаштуватись. Далекоглядних планів я не будувала, розуміла, що, якщо не вдасться, завжди можна повернутись до України. Зрештою наважилась і з 2014 року мешкаю в окрузі Квінз у Нью-Йорку. Спочатку доглядала дітей, вдосконалювала мову, адже мого шкільного рівня знань було недостатньо. Після чого захотіла втілити давню мрію — стати косметологом, мені то завжди подобалось, ще колись у Києві я відвідувала курси із нарощування вій і проводила процедуру подругам. Тому певні навички мала. В Америці, щоб нарощувати вії, необхідно мати ліцензію косметолога. Я пройшла навчання, отримала всі необхідні дозволи на роботу. Досить швидко про мене як хорошого майстра дізналось багато жителів мого округу, й клієнтів я мала завжди.
— Наскільки мені відомо, з Вікторією, в якої пізніше виник умисел вас вбити, ви й познайомились на роботі. Розкажіть про це детальніше.
— Все вірно. Віка — родом з міста неподалік російського Краснодару. Вона мешкала у районі Бруклін, якщо їхати машиною чи на метро, то це до 50 хвилин їзди. Жінку до мене привела одна з моїх клієнток, яка, до речі, теж потім постраждала від Вікторії, бо позичила їй кошти, а та не віддавала. Але знаєте, на той час в мене не було навіть думки, що переді мною людина, яка здатна планувати вбивства та холоднокровно виконувати їх… Вікторія здалася мені чемною, адекватною та абсолютно нормальною людиною. Десь пів року вона їздила до мене на процедури з нарощування та корекції вій, розповідала про своє життя. Одного разу я запитала в неї, чи вигідно їй взагалі так далеко їздити до мене, тим паче у її районі дуже багато майстрів, серед яких і українці, й росіяни. Вона відповіла, що займається масажем і в неї у Квінсі чимало клієнтів, тому цілком добре суміщати роботу й похід до мене. Почувши це, я пожалілася, що через сидячу роботу маю проблеми зі спиною, та було б добре пройти курс масажу. У моїй квартирі навіть стіл спеціальний для цього є. До мене Вікторія прийшла лише раз — зробити масаж. Так вона дізналася, де я мешкаю. Невдовзі Віка звернулася до мене в салон за процедурою. Через три дні зателефонувала й стала напрошуватись додому, в мене тоді саме був вихідний. Віка пояснила, що терміново їде в Мексику й хотіла б зробити погляд виразнішим і додати ще штучних вій. Я пояснила, що не приймаю клієнтів вдома, бо то непрофесійно, й банально хочу відпочити. Та жінка була непохитною. Вона заявила, що навіть привезе мені смачний десерт. Зрештою я погодилась, проте попросила нічого не везти. Прийму швиденько — й далі займатимусь справами. Наче душа моя щось відчувала, я не хотіла ту жінку бачити й брати на процедуру.
— Що було далі?
— Приїхала вона до мене із прозорим пластиковим боксом, всередині якого було три шматочки чизкейка, хоча туди легко поміщається чотири. В голові промайнуло: в гості так точно не ходять, якось виглядає «по-жадібному». Мене ще здивувала їхня квадратна форма, я ніколи такої не бачила, їх зазвичай нарізають трикутниками. Крім того, на коробці я не знайшла жодного маркування, дати виробництва чи кінцевого терміну вживання. Зрозумівши мій подив, Віка заявила: «Ти що, Оля, це ж така знаменита кондитерська у Брукліні. Там такі чизкейки смачні. Ти що, ніколи його не пробувала? То пробуй, це просто райська насолода. Я оце поки везла тобі, то вже скуштувала шматок, не стрималась». Після того гостя попросила зробити чай, для цього мені потрібно було спуститись вниз на кухню. Собі я не заварювала, бо перед тим поїла піци та напилася комбучі. Вікторії то явно не сподобалося, проте я відповіла їй, що у спеку такі напої не вживаю і взагалі не хочу нічого, бо сита.
Потім вже я дізналася, чому жінка обрала саме десерт і так просила про чай: речовина, яку вона мені підсипала, діє в рази швидше й ефективніше, коли взаємодіє із гарячим та солодким. При мені жінка відкрила бокс зі смаколиками, з’їла один шматок чизкейка та відразу за ним інший. Мені залишився останній, який заздалегідь був призначений саме для мого отруєння. Я поїла його. Досить швидко стало зле… Ми говоримо, а в мене все розпливається, наче у тумані. Почала шукати подушку. Далі блювота, вся їжа опинилась на підлозі. В той момент Віка мерщій кинулася прибирати всю ту блювоту, яку потім забрала… Пам’ятаю, що гостя ще дала мені якісь таблетки, ймовірно, з тим самим смертоносним препаратом феназепамом. Це сильнодіючий транквілізатор, його розробили в Радянському Союзі, він при передозуванні викликає відчуття втрати орієнтування у просторі та часі, після чого призводить до летальних наслідків. Що було далі, важко сказати… Я не можу згадати, бо мені було дуже погано.
Наступного дня до мене знову прийшла Віка, двері відкрив їй дядя Алік, в якого я орендувала житло. Вона розповіла йому, що принесла мені курячого супу, бо я чимось отруїлась, то ж хоче допомогти. А насправді прийшла перевірити, як я, адже в мене була блювота й вона сумнівалася, чи подіяв препарат. Скоріш за все, жінка догодувала мене тим супом, в якому теж була отрута. Помила посудину, переодягнула мене й пішла геть, залишивши помирати…
«Органи почали відмовляти, в мене працювало лише серце»
— Як вас знайшли та встигли передати медикам?
— Власник житла дядя Алік, який жив поверхом нижче, запідозрив недобре, коли певний час не чув з моєї квартири жодних звуків. А Віка ще й сказала йому, що я сплю, не треба турбувати. Він піднявся нагору, а у моїй кімнаті спека, бо жінка навмисно увімкнула кондиціонер у режимі теплого повітря. Я лежала у нічній сорочці просто ніяка. Навколо мене таблетки розсипані, виглядало це, як спроба суїциду. Дідусь викликав швидку допомогу. Медики сказали, що зроблено це було дуже вчасно, ще б 40 хвилин — і їли б за мною пиріжки…
Дорогою в мене почалась агонія. Мене привезли у вкрай важкому стані. Руки та ноги набрякли, працювало лише серце, інші органи почали відмовляти. Вже в суді мій адвокат повідомив, що я перебувала у комі 34 хвилини. Проте лікарям вдалось мене врятувати. Прилетіла за мною доглядати рідна сестра з Вінниці Ірина Козаченко, за що я їй вдячна. Отруєння було настільки тяжким, що мені після лікарні потім ще не раз ставало зле й мене знову везли у лікарню. Мабуть, Боженька мене сильно любить, якщо залишив на цій землі.
— Де весь той час, як ви проходили лікування, була Вікторія Насирова?
— Займалася тим самим, що й завжди. Через спільну знайому, якій робила масаж, вона дізнавалася про мій стан. А якось зателефонувала та як ні в чому не бувало стала скаржитись, що не може зв’язатись зі мною. Я відповіла Вікторії, що вона мене не лише отруїла, а й пограбувала, вона вкрала понад 3000 доларів, залишивши у гаманці 17 доларів. Смішно сказати, бо, як ті рашисти крадуть труси в українців, то й вона винесла з мого дому косметику, масло для тіла, парфуми, каблучку, мій український паспорт й дозвіл на роботу, з яким я могла вільно літати у США. Про останній документ, до слова, Віка випитувала незадовго до мого отруєння. Вона вкрала мої документи, щоб стати мною… Зрештою, моя сестра наважилася звернутись до поліції. Заяву прийняли лише через сім місяців. У поліції запитували, чи не було в мене проблем із препаратами, чи не посварилася я з коханим, натякаючи, чи це точно не самогубство. Ми довели, що ні. Від Насирової й духу не було, проте вона продовжувала перебувати у США.
«Приватний детектив у Нью-Йорку зіграв ключову роль у притягненні Насирової до відповідальності»
— Навіщо їй потрібно було вас вбивати?
— А тут справжній детектив! Насирова втекла до США у 2014 році після жорстокого вбивства своєї сусідки, 54-річної Алли Алексєєнко, уродженки Євпаторії. Останки Алексєєнко були знайдені обгорілими й похованими за десятки кілометрів від її будинку в Краснодарі. Мотивом цього безсердечного вбивства були гроші… Вікторія, яка на той час мешкала у росії, дізналась, що в Алли померла мама й вона продає дім. Жінка запропонувала допомогу, мовляв, має здібності рієлторки. Дім продали за 50 тисяч доларів. Потім пані Аллу вже ніхто не бачив. Дочка жертви Надія Форд, яка жила у США, розповіла, що незабаром після її зникнення отримала від зниклої матері текстове повідомлення: «Сонечко, не хвилюйся за мене, я скоро повідомлю тобі, де я знаходжуся». Проте згодом люди виявили рештки її тіла… Після чого знайшлися записи дорожніх камер, на яких було видно тіло Алли на пасажирському сидінні автомобіля Насирової в день її зникнення, 5 жовтня 2014 року. Вікторію арештували. Слідчі виявили, що з будинку жертви зникли 17 000 доларів готівкою та коштовності. Але вбивця змогла втекти з росії, вступивши в статевий зв’язок з місцевим поліцейським. Інтерпол видав червоне повідомлення про її арешт за вбивство. Насирова вилетіла до Америки, маючи кілька паспортів, і почала нове життя як масажистка з досвідом роботи у висококласних СПА-салонах і салонах краси, згідно з оголошенням про якісний масаж на дому, яке вона розмістила незабаром після прибуття. Але її брудне минуле переслідувало її.
Дочка Алєксєєнко дізналася, що розшукувана російська красуня тепер живе в декількох милях від неї у Брукліні. Приватний детектив у Нью-Йорку зіграв ключову роль у притягненні Насирової до відповідальності. До Германа Вайсберга, детектива поліції у відставці, звернулася Надія Форд. Вона запропонувала заплатити будь-яку ціну за те, щоб він розшукав Вікторію і притягнув до відповідальності. Детектив виявив, що Насирова все ще регулярно користується фейсбуком під іншим ім’ям, і знайшов її таємний профіль. Переглянувши фотографії, він зрозумів, що стрічка на шкіряному сидінні на одному з її селфі була унікальною для дорогого «Крайслера». Він наказав своїй групі спостереження прочесати район, і вони знайшли автомобіль. Почали стежити за ним. Відкриття Вайсберга принесло свої плоди: вони знайшли Віку.
Окрім вбивства в росії, Насирова також розшукувалася поліцією Нью-Йорка за підозрою в отруєнні наркотиками й пограбуванні щонайменше трьох чоловіків, з якими вона познайомилася через нью-йоркський сайт знайомств. Мене ж Віка хотіла вбити через те, що в неї закінчувався легальний термін перебування, а ми на фото у документах були досить схожі, хоча вона й старша, й набагато гладша. Вкравши мої документи, жінка вільно собі жила б далі у США, мала б ще дозвіл на роботу та уникнула б покарання за всі свої діяння. Ба більше, маючи на руках мій паспорт, вона тільки краденого золота та годинників здала у ломбарди на 200 тисяч доларів. Вікторію Насирову визнали винною за 7 з 10 висунутих проти неї звинувачень. Але вирок мають оголосити 21 березня. Я задоволена, що винуватиця нарешті понесе покарання за скоєне. Зараз я вже оговталась після пережитого, створила родину й активно допомагаю із США на потреби ЗСУ.