Повинен бути ресурс, який забезпечить освітянам високий рівень заробітної плати, вважає Віктор Громовий. Портал ВСЕОСВІТА ТОВ «Всеосвіта».
Мінімальна зарплата вчителя у 2020 році становить трохи більше ніж 4 тисячі гривень. Однак при цьому перелік вимог та обов’язків не відповідає рівню заробітної плати. Освітній експерт Віктор Громовий на своїй сторінці у фейсбуці розмірковує про те, що плата за працю – це саме та річ, яка не повинна замовчуватись.
Усі чудово знають вчительську приказку: «З нас вимагають як з розумних, а платять як дурним». Хочемо ми цього чи не хочемо, але вартість будь-чого неминуче впливає на якість. Вартість робочої сили не є винятком. Рівень оплати неминуче впливає на якість працівників.
Звісно, в освітній сфері є чимало пасіонарних особистостей, які живуть за девізом І. Франка: «Дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать!». Однак винятки лише підтверджують це правило. Тому треба визначати професійний стандарт і коло обов’язків, насамперед з огляду на реальний рівень заробітної плати.
Учитель із зарплатою 5 тисяч гривень має:
Уміти читати і розуміти принаймні 30% прочитаного.
Мати елементарні навички письма, зокрема, вміти заповнити журнал класу пастою одного кольору.
Пам’ятати (ну хоча б орієнтовно!) назву навчального предмета, який він викладає.
Бути спроможним самостійно добратись до місця праці та за розкладом уроків швидко віднайти потрібну локацію в школі.
Мати достатні вольові якості для того, щоб всидіти 45 хв. на сторожі групи учнів чисельністю до 35 осіб та для спілкування з яжмамами без застосування методів фізичного впливу.
Уміти імітувати виконання численних вказівок та справно рапортувати (бажано з фотографіями та відео) щодо проведення непроведених заходів.
Мати заможного чоловіка (дружину), який(-а) до пори до часу оплачуватиме це дивне хобі чи благодійну місію.
P.S. Поясню, що я маю на увазі. Два роки тому на ювілей дружини запросив дуже класного саксофоніста. Він зажадав солідний гонорар за годинний виступ. Делікатно поцікавився, чому така сума. Отримав аргументовану відповідь: «Для того, щоб я був на високому рівні як музикант, я маю добре харчуватись, відпочивати, вести здоровий спосіб життя і займатися спортом, подорожувати на різноманітні фестивалі; до саксофона потрібно купувати тростини (а це не дешево), я маю приїхати на цей виступ і поїхати звідти на таксі, а не у маршрутці тощо». Я відразу ж погодився на таку суму гонорару, бо дійсно так.
На жаль, в освітній сфері фантазії на тему «Професіограми сучасного вчителя» ніколи не спирались і не спираються на елементарний прорахунок того, завдяки яким факторам гонорар може бути високим. Повинен бути ресурс, який реально забезпечить можливість відповідної оплати праці й привабить у сферу освіти людей з професійними якостями. Це мають зрозуміти як можновладці, так і фантазери з поміж високооплачуваних «агентів змін».
А ми маємо навчитись говорити про це прямим текстом. Так, як говорив мені той саксофоніст чи як говорила на всю країну наша ексміністерка:
«Зараз моя зарплата на руки в середньому становить 36 тис. грн – це на 10 тис. грн менше ніж я отримувала на посаді керівника директорату Міносвіти. Мені цього вистачає, щоб нормально прожити. Я маю власне житло, службовий автомобіль, у мене немає часу ходити в кіно. Але якщо ви мене запитаєте, чи влаштовує мене це як молоду людину, яка повинна думати про своє майбутнє, про заощадження, пенсію, то, безперечно, цього не вистачить. І коли я закінчу свою роботу тут, я не буду мати заощаджень як таких».