Прогнози західних військових аналітиків на 2023 рік кардинально відрізняються.
ЗСУ звільнять окупований Крим до вересня, впевнений екскомандувач військовими силами США в Європі, генерал Бен Годжес.
Війна зайде в глухий кут, і сторони будуть вимушені піти на перемовини до кінця 2023-го, говорить колишній генерал Бундесверу і НАТО Ганс-Лотар Домрезе. Військовий експерт CNA Майкл Кофман вважає, що війна триватиме до 2024–2025 років.
Чому прогнози кардинально різні? Тому що кожен із сценаріїв гіпотетично можливий і залежатиме від подій, які розгортатимуться далеко за полем бою.
Основні військові фактори, які впливатимуть на війну і визначать, чи завершиться вона цього року, пише Forbes.
Битва артилерії
Артилерія все ще залишається основною силою нанесення втрат. На початку 2023 року артилерійська дуель входить в нову фазу. З одного боку, все частіше російські телеграм-канали і «воєнкори» говорять про дефіцит снарядів у РФ. З іншого – західні союзники скаржаться, що запаси снарядів НАТО вичерпуються. Їх може не вистачити для продовження тривалої інтенсивної війни.
Цього року вирішальною може стати не кількість систем (де Росія все ще має значну перевагу), а можливість вчасно доставляти боєприпаси на лінію фронту.
За 2022 рік США вже передали Україні понад мільйон боєприпасів. Але в останні роки Пентагон замовляв лише близько 75 000–140 000 артилерійських снарядів на рік. Невідомо, скільки ще снарядів мають Штати і чи можуть виробники істотно збільшити їхні поставки.
В останніх двох пакетах військової допомоги США схвалили передачу Україні 195 000 артилерійських снарядів як радянських, так і натовських калібрів. З них 50 000 реактивних снарядів до радянських систем БМ-21 «Град».
За інтенсивності вогню близько 3000–5000 снарядів на день, цього вистачить на два зимових місяці активних бойових дій. Але збереження обсягів поставок впродовж року під питанням.
Виробництво снарядів калібру 152 мм розпочав Укроборонпром. Деякі східноєвропейські країни також відновили випуск. Але їхні можливості невідомі.
З іншого боку Росія також поступово вичерпує ресурс нових боєприпасів. За непідтвердженими даними російських опозиційних ЗМІ на початок вторгнення РФ мала близько 15 млн снарядів. А російський ВПК міг випускати приблизно 1,5 млн снарядів на рік.
При цьому з травня росіяни використовували артилерійські снаряди в режимі конвеєра – до 50 000–60 000 пострілів на день. Велику кількість боєприпасів РФ втратила після знищення складів за допомогою HIMARS.
Початковий запас нових снарядів вичерпується, це змушує Росію шукати їх у Північній Кореї.
Крім придатних боєприпасів на складах РФ можуть перебувати понад 108 млн старих радянських снарядів. Принаймні стільки їх включили в російську програму ліквідації в середині 2000-х, яку потім зупинили.
Їх відновлення також потребує часу – до війни Росія відновлювала лише близько 500 000 снарядів на рік. Але існує ймовірність, що військове командування РФ вирішить без відновлення постачати старі снаряди на фронт. Це підвищує ризики некоректної роботи, пошкодження артилерійських систем та загибелі російських солдат, але це навряд зупинить їхнє командування.
Також не все, що є на папері в російській армії, існує в реальності – можливо, і старих радянських снарядів на складах виявиться значно менше.
Вогнева перевага артилерії є основною передумовою для проведення наступу. На відміну від росіян, ЗСУ вміють воювати не тільки кількістю, а і стратегією, завдаючи систематичних ударів по логістиці і військових складах. Це знекровлює артилерію ворога. Але для цього важливо зберігати високі темпи постачання снарядів в Україну.
Українські «шахеди»
Поява в Україні аналогів іранських Shahed-136, які здатні переносити вибуховий заряд на відстань понад 1000 км, змінить правила гри.
Зараз дрони-камікадзе – це одна з технологій, де Україна істотно відстає. З літа Росія почала активно використовувати камікадзе малої дальності «Ланцет» і «Куб» власної розробки. Сотні Shahed-136 були поставлені Іраном для ударів на далекі відстані.
Україна поступово наздоганяє – наприкінці року з’явилися відео застосування невідомого українського дрону-камікадзе. Говорять ще про кілька нових розробок.
Демонстрація фрагментів БПЛА, які Росія застосувала проти України, у Військовому медіацентрі в рамках брифінгу представників Сил безпеки і оборони України, Київ
Але, безперечно, всі очікують появи саме українського «шахеда», здатного вражати цілі в далекому тилу ворога.
Атаки на російську авіабазу в м. Енгельс показали, що російська ППО не здатна захистити стратегічні об’єкти від українських безпілотників. Але поки що ЗСУ змушені обмежуватись модернізованими радянськими безпілотниками ТУ-141 «Стриж».
Укроборонпром кілька разів заявляв про завершення випробування нової розробки, здатної вражати цілі на 1000 км, але офіційних повідомлень про бойове використання немає.
Серійне виробництво таких систем змінить хід війни, але дрони-камікадзе мають виготовлятися десятками, а то і сотнями щомісяця.
Для України це може стати єдиною можливістю бити в тил по складах і нафтобазах – якщо західні союзники і наважаться на передачу далекобійних ракет, то, скоріше за все, захочуть гарантій їх невикористання по території Росії.
Іранські ракети
Можливість продовжувати бити по енергосистемі України для росіян суттєво залежатиме від угоди з Іраном про постачання балістичних ракет Fateh-110 і Zolfaghar.
Про угоду говорять з жовтня минулого року, але Іран, ймовірно, поки не наважився на передачу ракет.
Fateh-110 – високоточні балістичні ракети дальністю до 300 км. Ними в 2020 році Іран атакував військову базу США в Іраку.
Ракети Zolfaghar розробили в 2016 році як варіацію Fateh-110, але з дальністю до 700 км, тобто вони покривають більшу частину України.
Іранські школярі стоять під іранською мобільною одноступінчастою ракетою Zolfaghar Basir (угорі) та балістичною ракетою середньої дальності Dezful, очікуючи виступу з нагоди річниці ракетного нападу Ірану на базу США в Іраку
До того ж українській ППО складніше збивати швидкі балістичні ракети. Крилату ракету можна перехопити більшістю систем ППО, винищувальною авіацією і навіть ПЗРК. Проти балістичної можуть працювати тільки гіперзвукові комплекси, такі як С-300 і Patriot.
За допомогою іранських ракет Росія може вирішити одразу дві проблеми – збільшити інтенсивність обстрілів і розширити тактику. Зараз росіяни здебільшого обмежуються ударами крилатими ракетами і безпілотниками. Запаси балістичних ракет до комплексів «Іскандер» практично вичерпані.
Масова мобілізація в РФ
Чи наважиться Кремль на повторний наступ на Київ, залежатиме від того, чи готовий Путін оголосити масову мобілізацію.
Впродовж року Росії може знадобитись до 500 000 нових мобілізованих аби компенсувати втрати і створити нове угрупування для атаки на півночі України.
Перша хвиля мобілізації хоч і не пройшла за планом Кремля, але показала, що рівень громадянського спротиву в Росії мінімальний. Попри те, що мобілізовані менш ефективні, ніж регулярні війська, але за рахунок великої кількості ними можна закривати проблемні ділянки і створювати тиск безперервними штурмами.
Однак повторення наступу на тих напрямках, де росіяни на початку війни зазнали тяжкої поразки, — ризикований задум. Українські позиції тепер значно підготовленіші, ніж торік.
Окрім того «мобілізувати» бронетехніку та артилерію для нових підрозділів значно складніше, ніж живу силу. Новий похід росіян на столицю може нагадувати навіть не Першу світову війну, а наступ більшовиків на УНР 1918 року, коли на штурм ішли масовані війська піхоти.
Abrams, Leopard і Bradley
«Мені потрібні 300 танків, 600–700 БМП, 500 гаубиць. Тоді цілком реально вийти на рубежі 23 лютого», – говорить в інтерв’ю Валерій Залужний.
Зараз Україна отримала майже всі радянські танки, які лишалися на озброєнні сусідніх країн, і змушена забирати старі Т-55.
Можливість масштабного контрнаступу ЗСУ тепер залежить від готовності НАТО постачати Україні сучасні танки. Довго в Альянсі існувало вето на це питання, але під тиском суспільства позиція змінюється.
Нещодавно Німеччина заявила, що вона готова поставити Україні танки Leopard, але тоді коли крім неї на це погодяться інші члени НАТО.
Американські та британські солдати спілкуються разом біля американського танка Abrams, на другий день спільних військових навчань на полігоні в Новій Дебі, Польща, 21 вересня 2022 року
Франція також долучилася. Еммануель Макрон повідомив, що вона стане першою країною, яка поставить ЗСУ західні танки. Щоправда, це досить специфічні колісні AMX-10 RC, які не надто підходять для непрохідної місцевості. У Франції їх 245 одиниць, скільки передадуть Україні – невідомо.
Найбільше танків у США – понад 6200 Abrams. Це в десятки разів менше, ніж у Франції, Британії, Німеччини і Іспанії, які мають по 200–500 танків.
Тож ключове слово має сказати саме Білий дім – поки Байден говорить про готовність постачати лише БМП Bradley.
Важко сказати наскільки Abrams і Leopard ефективніші за радянські Т-72, але вони мають на порядок кращі характеристики: захист, системи управління, наведення, точність.
Можливо, ця різниця буде настільки ж вагомою, як різниця між радянськими РСЗВ і американськими HIMARS.
ATACMS та інші далекобійні системи
З початку літа Україна просить у США ракети ATACMS дальністю 150–300 км для систем HIMARS і М-270. Але кожного разу розмова заходить в глухий політичний кут.
Пентагон все ще лякає можливість «ескалації» і непередбачувана реакція Кремля. Хоча всі попередні рішення про постачання нових систем зброї не мали неочікуваних наслідків. Та і за умов, коли Росія втратила всю регулярну армію, ставити на те, що Кремль піде на пряму конфронтацію з НАТО, навряд чи варто.
У грудні міністр оборони Британії став першим, хто озвучив готовність передати Україні далекобійні ракети. Щоправда, з розмитим формулюванням.
«Я постійно переглядаю системи озброєнь, які ми могли б надати. Ми маємо на озброєнні системи, які є більш далекобійними, і якщо росіяни продовжуватимуть обстрілювати цивільні райони і намагатимуться порушити Женевські конвенції, то я буду відкритим для того, щоб побачити, що ми будемо робити далі», – заявив Бен Воллес.
Ймовірно, країни НАТО все ще в пошуках консенсусу і жоден з політиків не хоче бути першим, хто ухвалює рішення передати нову систему зброї Україні.
Постачання ракет ATACMS розширить діапазон ударів ЗСУ по складах і логістичних маршрутах – вся окупована територія України, включно з Кримом, опиниться з зоні дії української артилерії. Це, ймовірно, на кілька місяців істотно змінить баланс сил. Принаймні поки Росія не переорієнтує свої логістичні маршрути.
Авіація НАТО
Спочатку війни союзників дуже турбувала реакція Росії на те, що американські винищувачі збиватимуть російські літаки.
Іншим аргументом було те, що процес підготовки пілотів для переходу з радянської авіації на натівську триватиме від пів року.
Обидва ці аргументи давно не актуальні, адже російські літаки не залітають вглиб України і ризик повітряного бою американського і російського літака в українському небі мінімальний.
Та й і від початку розмов про потребу України в сучасній авіації пройшло набагато більше часу, ніж потрібно для перепідготовки пілотів.
Але Україна так поки і не отримала жодного F-15 чи F-16.
Командувач повітряними силами США у Європі генерал Джеймс Хекер вважає, що Україні не варто розраховувати на отримання літаків до 2025 року. Справжня причина може полягати в тому, що і стосовно ракет ATACMS – опасіннях, що Україна може використати американську авіацію для удару по території РФ.
Що необхідно, аби Україна перемогла цього року? 10 факторів, які вплинуть на хід війни. Великий розбір Forbes  /Фото 4
Що необхідно, аби Україна перемогла цього року? 10 факторів, які вплинуть на хід війни. Великий розбір Forbes  /Фото 4
Винищувачі F-35 ВПС Південної Кореї та винищувачі F-16 ВПС США пролітають над Південною Кореєю під час спільних повітряних навчань
Тим часом запаси радянської авіації у західних країн також закінчуються. Союзники передали майже всі радянські вертольоти Мі-8 і Мі-17, які були на їх озброєнні. МіГ-29 лишаються тільки у Польщі і Болгарії. Але для останньої це основна одиниця повітряних сил.
Країною, яке зрушила питання нових поставок, традиційно стала Британія. Вона передасть Україні перші західні бойові вертольоти SH-3 Sea King. Хоча це теж відносно стара авіація, розроблена ще в 60-х роках.
Участь Білорусі
Роль Білорусі не варто недооцінювати.
Зараз військо РБ – це 11 000–15 000 невмотивованих солдатів – на відміну від ультрарепресивного правоохоронного блоку, воно залишилося відносно далеко від процесів узурпації влади Лукашенком.
Частина радикальних прихильників війни в лавах ЗС Білорусі уже перейшла на бік Росії у складі приватних військових компаній.
Проте існують сценарії, коли в Білорусі може початися масова мобілізація. Такий варіант бажаний для Кремля, але неприйнятний для підтримки влади Лукашенка в середині країни. Питання полягає лише в тому наскільки довго Лукашенко зможе відстоювати власні інтереси і що запропонує взамін Путіну.
Зараз в Білорусі поширюються повідомлення про необхідність чоловікам 18–60 років з’явитися у воєнкомати – це перший перший крок для реалізації масштабної мобілізації.
Розширення лінії фронту завжди створює перевагу для більш чисельної армії. Тому залучення Білорусі у війну Кремль може поєднати із проведенням масової мобілізації в РФ.
Повторне відкриття північного фронту збільшить лінію бойових дій в два рази. ЗСУ доведеться розосереджувати підрозділи, і в таких умовах говорити про акцентовану атаку на Мелітополь буде складно.
Patriot, IRIS-T і NASAMS
Україна впродовж війни поступово нарощує потужність ППО. Якщо у перші місяці вона збивала близько 20–30% ракет, то зараз – 60–75%.
Українська ППО – це імпровізована система з радянських комплексів, західних ручних ПЗРК і винищувальної авіації. Використання ПЗРК як протиракетних комплексів з’явилося як наслідок дефіциту – наявні комплекси ППО не можуть ефективно перекривати все українське небо.
Цієї осені Україна отримала перші західні системи NASAMS і IRIS-T, які є дуже ефективними проти крилатих ракет.
За даними США під час бойового хрещення в Україні системи NASAMS продемонстрували 100% ефективності враження ракет, що опинилися в зоні дії ППО. Німецька система IRIS-T нібито уже збила понад 100 ракет. Також зі 100% показником ефективності перехоплення.
Ракетна установка Patriot під час багатонаціональних навчань протиповітряної оборони «Блакитний прапор» на базі ВПС Овда, на північ від ізраїльського міста Ейлат, 8 листопада 2017 року
Навіть невелика кількість сучасних систем ППО істотно впливає на ступінь захисту ключових напрямків.
Найважчим для США виявилося рішення про передачу комплексів Patriot, які є більш потужними і здатними перехоплювати не тільки дозвукові крилаті ракети, а й надзвукові балістичні.
Можливо в 2023 році Україні вдасться вибудувати настільки потужну систему ППО, що тактика ракетного терору РФ перестане діяти. Якщо понад 90% ракет не будуть долітати до цілі, атаки можуть втрати не тільки військовий, а й політичний сенс.
Воля до боротьби
Найважливішим фактором перемоги залишається воля. Ця війна показала, що зброя і кількість солдатів вирішують не все.
Відступ з півночі України, втеча розбитої Першої танкової армії з-під Ізюма, звільнення Зміїного, деокупація Херсону – кожен відступ ворога починався із зламу його волі.
Під впливом російської пропаганди і глибинних імперіалістичних переконань російське суспільство все ще вірить, що воно здатно перемогти. Що поразки – лише тимчасовий відступ і ситуацію можна переломити. На цьому тримається і готовність мобілізованих виконувати накази командування. Лише відчуття невідворотньої поразки може змінити це ставлення.
Зрештою і в самого Заходу має прокинутись воля до боротьби. Не намагання замирити і вмовити ворога піти на компроміс. А бажання змусити понести покарання, співставне злочину.
Поволі навіть такі країни, як Німеччина, змінюють своє ставлення до того, якою має бути підтримка України. Можливо, в 2023 році ми побачимо іншу Європу й іншу Америку.