Багатодітна мати Марина Наумець загинула у віці 33 років під час окупації Бучі. Світлину її шестирічного сина Владислава Драгуна, який стоїть біля могили матері, бачив увесь світ.
Як хлопчик та його рідні оговтуються після смерті Марини – розповіла журналістка платформи пам’яті Меморіал Інна Кубай
Як діти оговтуються від пережитого
Марина Наумець з чоловіком Іваном виховували трьох дітей: 14-річну Софію, 10-річного Володимира та наймолодшого – 6-річного Владика. Жінка загинула у ніч на 27 березня 2022 року у Бучі, поки переховувалася від російських загарбників у холодному підвалі.
Її поховали поруч із будинком у домовині, збитій зі старої шафи. Коли Владик дізнався про смерть матері, то щодня приходив на її могилу, носив цукерки та їжу.
Сім’я дуже тяжко пережила втрату Марини, діти довго були у пригніченому стані. Зараз Володимир і Влад разом з Іваном Драгуном живуть в орендованій квартирі в Бучі, а Софія – з сім’єю дядька Максима в Ірландії.
У мене були думки про суїцид, але я намагалася їх гнати від себе. Мусила жити далі. Думала про те, що б сказала моя мама. Знаю, якби вона була жива і знала про мої думки, я б її розчарувала, а ще більше — розчарувала б вітчима і братів,
– зізнається Софія.
NYT ідентифікувала російських десантників, які чинили звірства у Бучі
Відповідальними за вбивства у Бучі виявилися десантники з 234-го полку російської армії. Доказами, що саме цей полк є винним у вбивствах цивільних на вулиці Яблунській, є: військова техніка, уніформа, радіомовлення та пакувальні листи на ящиках з боєприпасами.
Журналісти NYT виявили, що росіяни регулярно використовували телефони жертв, щоб дзвонити додому. Часто це траплялося через декілька годин після убивства.
Таким чином, за допомогою аналізу телефонних номерів убивць та соцмереж їхніх родин, ЗМІ ідентифікували особи 20 десантників як членів 234-го полку. Двоє з цих військових вже підтвердили, що цей полк перебував у Бучі.
