Багатьох освітян цікавить питання заробітної платні під час війни, адже після повномасштабного вторгнення росії з нарахувань вчителів забрали будь-які надбавки.
Після широкомасштабного вторгнення російських військ Україну залишило понад 22 тисячі педагогів. Вражаюча цифра, адже нестача вчителів у країні до великої війни була критичною (кожного сьомого вчителя, який іде на пенсію, ніким замінити). Однак якщо проаналізувати цифри освітнього бюджету на 2023 рік, то стає очевидно, що для педагогів, які залишилися в країні, нардепи приготували не найперспективніший сценарій: скорочення фінансування.
Як це може вплинути на якість освіти українських дітей у майбутньому і чи є варіанти порятунку освітньої галузі, з’ясовував Апостроф.
«Порізаний» бюджет
Основні показники прийнятого освітнього бюджету 2023 року озвучили в МОН. Проте цифри вкрай невтішні.
Так, у 2023 році сфера освіти отримає 122 мільярди гривень. На початку нинішнього року нардепи планували витратити на освіту 153,7 мільярда, але потім через війну бюджет переглянули і для МОН залишився 131 мільярд. Тобто наступного року освітній бюджет отримає на 9 мільярдів менше, ніж навіть скорочений бюджет 2022 року. А з огляду на жорстку інфляцію, яка за підсумками року, згідно з прогнозом НБУ, складе близько 30%, бюджет освіти виглядає ще гіршим. Але що всі ці цифри означають на практиці?
Левова частка бюджету МОН — освітня субвенція. Це гроші, які йдуть на виплату заробітної плати педагогам. У 2023 році освітня субвенція становитиме 87,5 мільярдів. Це на 10 мільярдів гривень менше, ніж у скоригованому бюджеті цього року. Таким чином, українські вчителі наступного року будуть змушені ще тугіше затягнути пояси, адже зарплати освітян «з’їдає» ще й інфляція.
Як нардепи коментують ситуацію щодо зарплатні вчителів
Що стосується освітньої субвенції — а це заробітна плата наших вчителів — ми за неї боролися, але все ж таки вона передбачена в бюджеті в дещо зменшеному розмірі, ніж потрібно для повної виплати заробітних плат. У будь-якому разі, наші освітяни отримають заробітну плату, передбачену освітньою субвенцією, у повному обсязі, — пояснює член парламентського комітету з питань освіти Юлія Гришина.
Звісно, освітяни отримують гроші не лише від МОН, а й надбавки за рахунок місцевих бюджетів. Проте місцеві бюджети під час війни значно «схудли»: згідно з дослідженням Київської школи економіки, кожна четверта громада, яка була під окупацією, зібрала на 50% менше доходів від довоєнних планів, ще дві третини громад поза зоною бойових дій звітували про падіння доходів. Зрозуміло, що в такій ситуації, коли потрібно екстрено закривати гуманітарні питання, місцевій владі не до надбавок вчителям.
У Києві ситуація ще більш-менш, хоча все одно частково зняли надбавки. А ось ситуація по Україні справді гірша — у багатьох містах і селах педагоги сидять практично на «голій» ставці, втративши від 15 і навіть до 50% свого доходу, — розповіла педагог однієї із столичних шкіл Оксана.
Як відомо, на сайті президента створено петицію з вимогою встановити обов’язкову надбавку педагогам за престижність праці на рівні не менше ніж 30%, щоб зберегти в країні тих учителів, які ще залишаються. Збір підписів триває.
Який вихід із ситуації
В освіті вже давно потрібно уважно подивитися, на що саме ми витрачаємо гроші. В Україні створено величезну кількість структур, які «їдять» гроші з освітнього бюджету, але для системи освіти вони як п’яте колесо до воза. Мова йде, наприклад, про інститут підтримання освіти, інститут розвитку освіти, інститут освітньої аналітики, різні навчально-методичні центри, центри професійного розвитку. А люди там отримують немаленькі гроші. Навіть найбагатші країни світу не можуть собі дозволити такого марнотратства освітніх бюджетів. А ми можемо. Тому якщо ми хочемо мати гроші в освіті, потрібно визначитися, на що ми їх витрачаємо, — вважає колишній керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
Яка доля цільової підтримки міжнародних партнерів — США й ЄС, які передають гроші українському уряду безпосередньо на зарплати бюджетникам?
За словами Юлії Гришиної, якби не ця підтримка, Україна не наскребла б і 122 мільярди на освітній бюджет 2023 року. Адже загальний дефіцит бюджету становить близько 38 мільярдів доларів.
Ми практично всю війну тримаємося завдяки підтримці донорів. Це величезні гроші, які йдуть на підтримку наших військових, зброю, і, зокрема, на виплати заробітних плат бюджетникам, на соціальну допомогу. Зараз значний дефіцит бюджету і без міжнародної допомоги в нас вже була б криза. Тому ми працюємо з партнерами, щоб ця фінансова допомога не зупинялася, — повідомляє нардепка.
За словами членкині комітету ВР з питань освіти Інни Совсун, у другій половині 2022 року частину дефіциту учительських зарплат компенсували за рахунок коштів Світового банку, який виділив гроші на доплати чиновникам ті педагогам, щоб не утворився борг із зарплат.
Ймовірно, якщо в бюджеті будуть великі прогалини, якщо буде менше надходжень, уряд може спробувати покрити ці витрати донорськими коштами, — припускає вона.
Як ситуацію з зарплатнею вчителів планує вирішувати МОН і якою думкою керується профільний міністр?
Членкиня комітету ВР з питань освіти Інна Совсун не вважає критичним зменшення фінансування освітньої галузі, якщо воно триватиме не більше року.
Якщо кризовий рік буде один і якщо ми можемо очікувати, що у 2024 році ситуація з бюджетними надходженнями та видатками, а головне, ситуація з безпекою зміняться на краще, ми переможемо та повернемося до відновлення мирного життя, то зменшення фінансування освіти на один рік не стане критичним, — припускає вона.
Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет загалом пропонує просто триматися.
Можливо, бюджет дещо менший, ніж очікували працівники освіти, але ми обов’язково впораємося, — зазначив міністр.